Як у всіх матусь, стартувала моя історія годування ще у пологовому будинку.

Мені дуже пощастило, бо весь час, доки ми із сином перебували у пологовому, моя акушерка та лікар допомагали мені у налагодженні грудного вигодовування: показували, як прикладати маля, перевіряли, чи маю молозиво, розповідали, як часто прикладати дитину.

Я дуже хотіла годувати дитину грудьми, тому навіть не сумнівалася, що щось може піти не так. Звісно, я не брала із собою у пологовий будинок ані пляшку, ані соску.

Але, як кажуть, не сталося, як гадалося.

Пляшка зі сумішшю в мене однаково з’явилася на 2-гу добу перебування у пологовому будинку.

Була важка ніч після складних пологів. Я не спала вдень, син увесь цей час був біля мене, біля грудей, і не спав. Уночі було так само. Приблизно у 5-й ранку я здалася та пішла до медичної сестри із дитячого відділення. На запитання, чому моя дитина не спить та що із цим удіяти, я отримала однозначну відповідь: «Дитина хоче їсти. Дайте йому суміш». Я була настільки втомлена, що навіть не сперечалася: купила суміш і нагодувала сина.

Це звісно спрацювало. Він спав 5 годин поспіль. Я встигла відпочити та вже навіть почала хвилюватися, що він тривалий час спить (матуся, така матуся☺). Але все ж для мене ГВ було у пріоритеті!

Повернення додому

Щойно ми повернулися додому, я продовжила активно боротися за ГВ. Так, це була справжня боротьба, бо ані на 3-тю, ані на 5-ту, ані на 7-му добу я не мала достатньо молока.

І тут почалося:

• літри чаю із фенхелю, кропу, кмину;
• до мене приходила медсестра, яка масажувала мені груди;
• приїздила моя лікарка, у якої я спостерігалася під час вагітності.

І, о диво! За 10 днів у мене з’явилося достатньо молока. Це одразу ж відобразилося і на дитині. Син став засинати у мене на грудях. Але літри чаю нікуди не поділися. Удень я випивала близько 4 літрів рідини, але не можу сказати, що молока було багато. Його було достатньо, але ні про які запаси (зціджування) не йшлося.

Третій місяць…

У 3 місяці я почала думати, що дитині бракує молока вночі, тому вона прокидається щогодини. За цей час я відверто втомилася, мабуть, як і усі мами у цей період. Я вирішила спробувати додати 1 годування вночі сумішшю. Зараз я розумію, що цього можна було не робити, бо спати краще син не почав. Але склалося як склалося. Через місяць я відмовилася від цієї ідеї. Тоді ми прибрали суміш. Давали її лише раз на тиждень, коли мені було потрібно їхати на роботу, а Тьома залишався із дідусем.

Мій син ніколи сильно не був прив’язаний до грудей. Сам не просив, доки я не пропонувала. Його найбільшою потребою було засинати із груддю.

Один рік…

Після року я почала замислюватися про відлучення. На той час я вже почала активно працювати, тому (матусі мене зрозуміють!) годування для мене багато означало: коли я поверталася додому, я відчувала свій зв’язок із сином. Тому не поспішала завершити ГВ.

Приблизно у 1,4 роки ГВ залишилося лише під час засинання вдень, уночі та під час нічного годування. Тоді десь я прочитала, що відлучати улітку не можна, а слід почекати до осені, тобто, коли синові вже виповниться 1,9. Я хотіла вже це прийняти, але мені справді було вже важко морально та фізично (часто прокидатися вночі).

Я запланувала відлучити від ГВ до травня…

Але не так сталося, як гадалося. Денне годування ми припинили наприкінці квітня. Відлучала сама: носила на руках, гладила спинку, співала. Син поплакав лише один раз, а у першу ніч заснув узагалі без жодних проблем!

Другий день теж минув відносно нормально. Груди дитина не просила, але ритуал засинання удень виробився не одразу: син крутився, довго не міг заснути, залазив до мене на руки і засинав. У вечері проблем із засинанням не виникло взагалі: ми лягали, говорили про день, що минув, а тоді Тьома засинав.

Я вирішила спробувати перенести цей ритуал і на денне засинання:  ми придбали жалюзі, я купала сина, затемнювала кімнату — робила все, щоб денний ритуал був схожий на нічний. Це спрацювало! Артемій почав нормально засинати і удень і вночі сам, без грудей.

Одного спекотного липневого дня…

Одного разу, у самий розпал спеки, Тьома проспав усю ніч.  Наступного дня він попросив груди лише один раз, потім знову спав усю ніч. Це було сигналом для мене, що настав найкращий час для відлучення.

Через декілька ночей він знову попросив груди, але я відповіла, що там нічого немає. І знаєте що відбулося? Він перевернувся на інший бік і знову заснув!

Моєму щастю не було межі! Усе відбулося, як у кращий казці — ані тобі плачу, ані істерик, ані вимагання ГВ протягом усієї ночі. А завдяки поступовому відлученню від годування у мене не виникло жодних проблем із грудьми: молоко поступово зникло.

Ось і уся історія із happy end’ом!

Бажаю всім діткам отримувати мамине молоко та відлучатися без сліз!

Ольга Богаєнко – одна з засновниць «4Mamas»