Із цієї теми в мене є кілька книг, які зворушили моє серце, поради із яких я використовувала, до яких я періодично звертаюся, коли шукаю відповіді на питання й ситуації. Усі вони приходили в різні часи, саме тоді, коли я готова була чути та приймати інформацію. І тому немає однієї улюбленої, кожна актуальна й цінна по-своєму. Я поділюся своїми враженнями про них і своїм досвідом, коли вони можуть стати в пригоді.

Жан Ледлофф. Як виростити дитину щасливою. Принцип наступності

Одна із перших книг, яку читала в перші дні народження сина. Про материнський інстинкт, про традиції племені, про те, як дитина може не просто не відволікати або не заважати, а продовжувати бути з мамою настільки близько, наскільки це можливо ще кілька років після народження.

Коли виникають питання — носити чи не носити дитину на руках? Як встигнути зробити всі справи, поки дитина спить?

Завдяки цій книзі я стала слінгомамою й носила з радістю перші роки синочка, як мама-кенгуру. Разом працювали, разом виїжджали на зустрічі! Із трепетом і посмішкою згадую цей час.

Ірина Млодик. Метаморфози батьківської любові. Як виховувати, але не калічити.

Після першого прочитання цієї книги чоловік застав мене у вітальні на дивані в сльозах. Він подумав, що сталося щось недобре. А я раділа до сліз від того, що знайшла відповіді на питання, що вже давно мене хвилювали.

Чому мати, яка говорить, що любить свого сина, маніпулює його почуттями, змушуючи переживати і грати роль рятувальника?

Що таке батьківська інфантильність? Як батьки стають дітьми для своїх дітей?

Якщо ви проживали травматичний досвід у своїй родині або бачили нездорові сценарії взаємин, ця книга допоможе зрозуміти та пробачити себе, у першу чергу, своїх батьків і дитину.

Це було боляче і трохи страшно, від того, що сама чинила так, як тепер не хотілося би, від того, що бачила в житті багато таких прикладів. Але я отримала ресурс, і знання, і можливість діяти інакше, уже усвідомлено, розуміючи можливі наслідки своїх слів і дій.

Це сильна книга, підґрунтя, фундамент, аби в сімейній ієрархії кожен займав своє місце і проживав своє життя.

Януш Корчак. Як любити дитину.

Це книга, яку не прочитаєш швидко або залпом, тільки якщо ти не студент педагогічного вишу.

Ця книга для мене про розуміння того, що дитина — це людина, яка все розуміє і відчуває, що не «недолюдина», із якою не потрібно рахуватися, а особистість, зі своїми межами, почуттями, потребами.

Вона прекрасно повертає в стан сердечності, коли заносить, коли здається, що не розумієш дитину, як ніби змовилися. Це терапія для пораненої материнської душі або еліксир і бальзам для здорової, щоб іти правильним шляхом усвідомленого батьківства й любити серцем.

Ігри та казки, які лікують. А. Руденко.

Ця книга вперше навчила мене використовувати гру і казку для розв’язання ситуацій і корекції поведінки. Це не про те, як змінити дитину, щоб вона стала зручною, слухняною, а про те, як зрозуміти її, переключити, коли необхідно, підтримати, програти й обговорити, прожити разом із героями й образами.

У цей час ми проживали досвід розставання перед садком. І я стала давати дитині із собою саморобний браслет, щоб легше розлучатись і залишати частинку себе. Коли в 25-й раз браслет у садочку розсипався, загубилася чергова деталь і дитина знову засмутилася, я зрозуміла, що набагато безпечніше вибудовувати зв’язок незримий, вона завжди поруч, її точно не втратиш. Так, казка «Тоненька ниточка» стала не просто улюбленою, вона надихнула на проведення циклу зустрічей із батьками у форматі «мамин театр», із саморобними героями й обговоренням після вистави.

Ю. Гіпенрейтер. Спілкуватися з дитиною. Як?

Здорова комунікація як здорове харчування, усі розуміють, що важливо й корисно, але роблять далеко не всі.

Ця книга навчить спілкуватися так, щоби зберігати гідність обох сторін, слухати й чути.

Ліс і Леслі Перот. Батьки мрії, якими ви хотіли би стати.

Книга-тренінг для батьків. Не пам’ятаю, звідки вона з’явилась у моїй бібліотеці, але вона зіграла важливу роль у моїй батьківській практиці.

Абсолютно конкретна та практична. Так, американський менталітет, але ми легко можемо адаптувати під себе. Просто складіть список своїх навичок і якостей, якими ви хочете володіти як батьки, і вперед! Тренуватись і ще раз тренуватись. Мені ця книга допомогла поглянути на себе очима дитини, яку маму вона бачить і яку я хочу, щоб вона бачила.

Ми постійно вдосконалюємо свої професійні навички й забуваємо часто про те, що бути батьком — теж професія, і відповідальність ще та!

Р. М. Стаффорд. День, коли я перестала квапити свою дитину.

Про те, як змістити фокус на дійсно важливе — усвідомленість, присутність у моменті, спілкування зі своєю сім’єю. Як звільнити для цього час, руки й голову. Про те, що можна не домити посуд або не довбирати у квартирі, а замість цього заглянути в очі дитині, розділити з нею прості моменти життя, порадіти метелику, який присів на краєчок плеча, здивуватися сніжинкам за вікном, пройтися босоніж по траві, сховатися разом під ковдру, нашептатися й пообніматися, як би не здавалося багато у вас справ.

Читати, коли здається, що зовсім привалило й ні на що не вистачає часу), коли відчуваєте, що поспішаєте, коли помічаєте за собою зайву суворість і дотримання наміченого плану й розпорядку… І звичайно просто читати, щоб не докотитися до стану «нічого не радує в житті».

Завдяки особистому розвитку й розвитку проекту 4mamas у мене є можливість читати все найкраще, що коли-небудь написано авторами на тему виховання та дитячо-батьківських взаємин, у тому числі перекладні книги. Це настільки цікаво — спостерігати, як ставляться до цього питання в різних країнах, із різною історією і різним менталітетом. І скільки би я не читала про чужий досвід, найважливішим у взаєминах із дитиною для мене залишається принцип «слухай своє серце, воно все знає»!

Тетяна Луціва – одна з засновниць «4Mamas»