Батьки знають, що для немовлят плач — це основний спосіб спілкування. Коли дитина трішки підростає, дорослі очікують, що тепер вона краще володіє емоціями. Це не так. Як правильно реагувати і як заспокоїти дитину, розповіла позитивний психолог Рене Джайн.

Наукові дослідження засвідчують: мозок біологічно запрограмований миттєво реагувати на дитячий плач. Активується реакція «бий або біжи», частішає серцебиття, і ми готові до дії, навіть якщо дитина не наша.

У такий спосіб діти до трьох років виражають будь-які емоції — не тільки смуток або невдоволення. Вони можуть плакати через злість, страх, інтерес, нерозуміння, тривогу і навіть радіючи. Вони ще недостатньо добре говорять і погано усвідомлюють, що з ними відбувається. Отже, не завжди зможуть пояснити, що трапилося. Як реагувати, коли плаче дитина? Пропонуємо вашій увазі кілька порад.

Не говоріть: «Не плач!»

Часто дорослі вважають, якщо дитина припинить плакати, їй стане легше. Насправді фраза «Годі плакати» дає зрозуміти, що ви не сприймаєте всерйоз дитячі переживання, не розумієте, що вона почуває. Дитина плакатиме ще голосніше й наполегливіше.

Завдання батьків: допомогти малюкові навчитися контролювати свої емоції, впоратися з ними. Для цього потрібно ставитися до дитини зі співчуттям і розумінням.

Не намагайтеся її відволікти!

Багато хто вважають, що найефективніший спосіб заспокоїти дитину — перемкнути її увагу, відволікти від того, що спровокувало сльози. Кому не доводилося розмахувати улюбленою іграшкою дитини перед її заплаканим обличчям або наспівувати її улюблену пісеньку? Але так ми втрачаємо можливості зміцнити наш із нею зв’язок і навчити її контролювати свої емоції.

Якщо дитина б’ється з однолітком через іграшку, правильніше відволікти її іншою іграшкою. Але якщо малюк плаче через те, що матуся допомогла йому взутися, позбавивши можливості зробити це самому, спроба перемкнути його увага призведе лише до того, що він розплачеться ще голосніше. Так він намагається бути почутим.

ЩО СКАЗАТИ?

Насамперед, заспокойтеся самі. Якщо ви сердитеся, незадоволені або відчуваєте стрес, ваші слова ще більше засмутять дитину. Глибоко вдихніть, усвідомте ваші почуття, зверніть увагу на тілесні відчуття — прискорене серцебиття, стислі щелепи, напруження… Коли відчуєте полегшення, допоможіть заспокоїтися дитині. Ось що можна сказати.

1. «Я з тобою. Я допоможу!»

Навіть якщо дитина запевняє, що їй не потрібна ваша допомога, вона хоче знати, що ви завжди підтримаєте її за потреби.

2. «Бачу, що тобі важко!»

Ця проста фраза доведе дитині, що ви її не ігноруєте, а бачите й чуєте.

3. «Я розумію, що тобі сумно (ти збентежена, налякана, рада). Це нормально!»

Нагадайте їй, що саме живі емоції роблять нас людьми.

4. «Це було дуже неприємно (важко, сумно)!»

Коли ви звертаєте увагу до події, що спровокувала сльози, ви дитині допомагаєте усвідомити причину її емоцій і зрозуміти, що робити далі.

5. «Нуж бо зробимо перерву!»

Якщо ви обоє трішки дистанціюєтеся від ситуації, що спричинила сльози, тим самим ви допоможете дитині зрозуміти, що іноді варто «відійти вбік», щоб заспокоїтися й опанувати себе. Можливо, вона стомилася, їй просто потрібно трішки тиші й спокою.

6. «Я люблю тебе. Ти в безпеці!»

Часто дитині важливо, щоб ви її обійняли або потримали за руки. Так вона відчує, що ви дійсно прагнете їй допомогти.

7. «Тобі допомогти? Зробимо перерву? Хочеш ще раз спробувати?»

Якщо дитина переживає, що в неї щось не виходить, їй потрібно або трішки відпочити від емоційного напруження, або спробувати знову — цього разу з невеликою допомогою дорослих. Важливо запитати в неї — чого саме вона зараз прагне. Не наказувати і не вирішувати за неї. Так ви додасте їй упевненості, допоможете відчути свою важливість і значущість.

8. «Я чую, як ти плачеш, але я не знаю, що тобі потрібно. Допоможеш мені з’ясувати?»

Навіть якщо дитина не зможе відразу сформулювати, що її турбує, ви даєте їй можливість цього навчитися.

9. «Пам’ятаю, як ти тоді…»

Це може здатися схожим на перемикання уваги, але це дещо інше. Нагадайте дитині про якийсь момент, коли вона почувалася радісною і щасливою. Тим самим ви допоможете їй навчитися раціональніше мислити.

Не намагайтеся напоумити перезбуджену дитину — це те саме, що вести переговори з маленьким диктатором. Вона не готова слухати ваші аргументи, коли цілком поглинена почуттями — будь це безпорадність, злість, смуток або утома.

10. «Нуж бо разом що-небудь придумаємо!»

Дуже важливо, щоб згодом дитина навчилася самостійно розв’язувати якісь проблеми. Якщо ви покажете їй, як можна впоратися з емоціями, тим самим допоможете їй навчитися дивитися на ситуацію об’єктивніше й самостійно шукати розв’язання.

11. Мовчки виявите любов і підтримку!

Будьте для дитини опорою, джерелом сили й співчуття.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: