Ранній розвиток стає дедалі популярнішим. Нові відкриття свідчать, що навіть в утробі матері дитина вже засвоює інформацію, а мозок новонародженого поглинає її з надзвичайною швидкістю. Цю здатність намагаються використати автори розвивальних методик.

Американський нейрохірург Глен Доман розробив свою методику наприкінці 40-х років ХХ сторіччя. Спочатку він працював з дітьми, які мали черепно-мозкові травми з ураженнями нервової системи, але методика виявилася настільки ефективною, що він переробив її для навчання здорових дітей.

Вправи Глена Домана

Заняття за цією методикою проводяться, зазвичай починаючи з 3 місяця життя. Глен Доман постулює, що у цьому віці дитина запам’ятовує інформацію більш активно, ніж у традиційному віці навчання (від 6 років).

Дитині демонструються картки, спочатку з малюнками і простими словами, та супроводжуються мінімумом пояснень. Слова написані великими червоними літерами, картки підносять на відстань близько 50 см до обличчя дитини на декілька секунд. Набори карток змінюються та розширюються. Також дитина вчиться рахувати: для цього демонструються картки з різною кількістю червоних крапок. Червоний колір та швидка зміна карток активують розвиток нейронів мозку.

Згодом демонстрацію карток доповнюють розгорнутими поясненнями та вправами на осмислення вивчених понять. У межах методики дитина вивчає фізику, хімію та інші складні науки, тобто майже весь шкільний курс.

Інтелектуальні вправи з картками чергуються з фізичними вправами. Дитина повинна багато часу проводити на спеціальному треку, де вчиться повзати, сідати та іншим різноманітним рухам. Доман безпосередньо пов’язував вивчення нових фізичних навичок з розвитком мозку.

Критика

Критики методу Глена Домана акцентують увагу на певних нюансах.

  •        Непосидючим дітям важко сприймати інформацію суто візуально, вони намагатимуться схопити картки, зім’яти чи скуштувати. За методикою ж відволікатися та давати картки дитині до рук не можна.
  •        Малюк практично не грає у традиційні ігри, такі як ляльки чи машинки.
  •        Дуже звужене спілкування з іншими дітьми.
  •        Замало емоційності, простору для власної творчості.
  •        Заняття потребують чимдалі більше часу, тож дорослий, який займається з дитиною, повинен присвячувати навчанню практично всі дні.

Висновок

Методика найкраще працює для дітей-«глядачів», які від природи схильні сприймати інформацію через зір. Також потрібно стежити за балансом між енциклопедичними знаннями та розвитком соціальних навичок.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: