Ми підготували для васрозумну казочку, яка розповість малюку про такі важливі речі:

• Дбайливо стався до іграшок і  речей інших дітей.
• Не переривай мовлення інших дітей і  не кажи грубощі дорослим.
• Стався до інших так само, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе.
• Домагайся поваги до себе від оточуючих.

Великий триповерховий будинок усі мешканці вулиці намагалися обминати. Причиною тому була вівчарка, яка жила у  квартирі на третьому поверсі.

— Гав-гав, укушу, ідіть геть!  — гавкала вона з  балкона на кож- ного перехожого.

— Який злий собака!  — обурювалися всі. Навіть на мешканців сусідніх квартир вівчарка завжди гарчала, коли вони проходили повз двері.

— Огидна вівчарка,  — називали її сусіди і  намагалися не стикатися з  нею на сходах.

Одного разу мешканці з  квартири навпроти поїхали, а  замість них оселилася нова сім’я: тато, мама і  маленька дівчинка.

— Ррр-ри, загризу,  — загарчала вівчарка, побачивши дівчинку на сходах.

— Справжня вівчарка, яка пухнаста! Здрастуй, як тебе звати? Чому ти гарчиш?  — весело защебетала дівчинка.

— Рри-ри, зі мною не можна розмовляти. Ти повинна поважати мене і  боятися,  — загавкав у  відповідь собака.

— Чому не можна дізнатися твоє ім’я? У  такого красивого собаки ім’я, напевно, незвичайне. Мене звуть Тетянка,  — назвала себе дівчинка.

Уперше в  житті вівчарка зніяковіла і  вже не так грубо прогавкала:

— Мене звуть Лайда, і  мене всі поважають за мій грізний характер.

— Ні, Лайдо, всі поважають вівчарок за те, що вони готові прийти на допомогу людям,  — заперечила Тетянка.  — Мені мама про це книжку читала.

Відтоді Лайда і Тетянка потоваришували. Дівчинка часто хворіла й  залишалася вдома сама, а  хазяйка Лайди цілий день була на роботі. Коли всі йшли, Тетянка сідала перед дверима Лайди на стільчик і читала їй книжку про відважного собаку, що врятував дитину, яка ледь не потонула.

Усі мешканці дивувалися:

— Що сталося з  вівчаркою? Чому вона перестала всіх обгавкувати?

Тепер, коли вівчарку виводили гуляти, вона говорила людям своєю мовою: «Здрастуйте». Але мешканці будинку, як і раніше, обходили її.  Лайда засмучувалася, а  Тетянка заспокоювала:

— Вони не знають, що ти добра і  відважна вівчарка, тому бояться.

Одного разу господиня Лайди дозволила Тетянці вивести собаку на прогулянку. Дівчинка сяяла від щастя, ведучи вівчарку на повідку, і  Лайда привітно махала всім хвостом. На розі вулиці був парк зі ставком. Туди й попрямувала Тетянка з  Лайдою.

Раптом пролунав крик:

— Рятуйте, мій хлопчик тоне! Він хотів піймати рибку й  упав у  ставок, а  я не вмію плавати!  — кричала перелякана жінка, стоячи по пояс у  воді й  намагаючись дотягнутися до дитини.

Раптом Лайда вирвалася з  рук Тетянки й  помчала до ставка.

— Ой леле!  — закричала жінка.  — Ця зла вівчарка загризе того хлопчика.

Лайда, не звертаючи уваги на крик матері, стрибнула в  ставок і через хвилину виринула, тримаючи малюка за курточку зубами. Вона вибралася на берег, поклала дитину і шумно струснулася. Жінка опустилася на коліна, міцно притиснула до себе сина і  поцілувала Лайду прямо в  мокру морду.

— Спасибі тобі, відважна вівчарко,  — сказала вона.

— Я ж казала, що Лайда — смілива і розумна, — гордо заявила Тетянка.

Відтоді всі мешканці вулиці, зустрівши Лайду, завжди шанобливо кивали їй.

      Запитання та завдання

1. Чому спочатку Лайда злилася на людей?
2. Як ти думаєш, коли люди більше поважали вівчарку: на початку чи наприкінці казки?
3. Придумай і розкажи, як Тетянка з Лайдою допомагали різним мешканцям міста.
4. Якби в  тебе був собака, як ти його виховував би?
5. Чи шанують тебе мама і  тато?
6. Чи потрібно вміти поважати себе?