Коли дитині можна починати грати в пісочниці?

Усі малюки різні: деякі можуть сидіти в піску й з інтересом насипати його у відро вже в дев’ять місяців, а інші й у рік не виявляють до пісочниці особливого інтересу. У середньому рекомендується починати ігри з піском у колективі з 12–18 місяців.

Які іграшки взяти із собою в пісочницю?

Для початку візьміть найпростіший набір: відро, совок і трохи формочок. Бажано, щоб вони не були занадто яскравими, незвичайними, складними. Нехай у малюка буде стандартний набір, як у більшості дітей у дворі. Найчастіше на майданчиках дотримують такого правила: те, що вже висипали в пісочницю, на час гри стає спільним; усі малюки можуть грати тим, що знайдуть у піску. Багато батьків просто залишають іграшки в пісочниці, повертаючись додому, щоб інші діти могли ними пограти. Якщо вам ця ідея не подобається, позначте формочки вашої дитини перманентним маркером або наклейками: так буде простіше їх ідентифікувати й зібрати перед відходом.

Особливо коштовні й улюблені іграшки, якими малюк точно не захоче ділитися, принесіть у непрозорому пакеті або сумці. Грайте ними тоді, коли поруч нікого немає або перебувають діти старшого віку, яким іграшки для маленьких не цікаві.

Чому малюк віднімає іграшки в інших дітей?

У ранньому дитинстві (приблизно до двох років) дитина не розуміє, що на світі є чужі речі. Якщо якась іграшка їй сподобалася, вона спробує взяти її або навіть відняти в іншої дитини. Не потрібно сварити за це ані свою, ані вже тим паче чужу дитину. Якщо малюк не хоче ділитися, він має на це повне право (уявіть себе на його місці — хотіли б ви поділитися своїми прикрасами з мамою малюка, який грає поруч?). Не сваріть дитину за небажання віддавати свою іграшку і не називайте її (тим паче привселюдно!) жаднюгою. Поясніть, чого від неї хочуть інші діти, покажіть самі, як потрібно діяти в певних ситуаціях, не проґавте момент, коли пояснювати буде занадто пізно.

Як навчити дитину правильно грати чужими іграшками?

Поясніть малюкові, що, якщо йому сподобалася чиясь іграшка, потрібно запитати дозволу її взяти, але водночас бути готовим до того, що власник поділитися нею не захоче.

Розповідайте про те, що іграшками можна обмінюватися. Якщо малюк сам не вміє говорити, самостійно поговоріть із власником іграшки, що сподобалася йому. Дотримуйте правил, яких дотримують власник іграшки і його батьки: якщо вони не підтримують практику обміну іграшками або забороняють дитині віддавати свої іграшки іншим дітям, то не наполягайте на обміні, не критикуйте й не грубіяните у відповідь. Скажіть своєму малюкові, що іграшка не хоче йти від власника, тому що боїться його засмутити. Після того як малюк награється чужою іграшкою, поверніть її та голосно (і бажано разом!) подякуйте власникові.

Якщо ваш малюк не хоче віддавати чужу іграшку добровільно, візьміть ситуацію під контроль і наполегливо, але спокійно відберіть іграшку й поверніть. Не погрожуйте пальцем, краще просто зверніть увагу дитини на щось інше: знайдіть цікавий листочок, шишку, совочок або придумайте фантастичну історію про те, що бачили в кущах динозавра й вирушайте на його пошуки.

Чи обов’язково ділитися своїми іграшками з іншими дітьми?

Ні, необов’язково. «У дитини є право залишити свої іграшки при собі й не мінятися, поки вона сама не захоче. Нехай не ділиться, але тоді їй не потрібно брати чужих іграшок. Спокійно повторюйте це постійно, і згодом вона засвоїть правила», — підказує нам блог «Не насправді». Не відбирайте в неї іграшки, щоб поділитися з іншими дітьми, навіть якщо ці діти молодші за вашу. У дитини має сформуватися почуття власності й упевненість у тому, що батьки на її боці. Якщо ж малюк сам хоче поділитися своїми іграшками, обов’язково похваліть його за це.

Як бути, якщо чужий малюк не бажає віддавати ваші іграшки?

Вам час іти, а ваша машинка все ще в руках у дитини із сусіднього під’їзду. Не варто залишати іграшку, якщо ані ваш малюк, ані ви не хочете її віддати назавжди. Підійдіть до дитини й попросіть віддати іграшку, пояснивши, що вам час додому. Запропонуйте натомість що-небудь зі спільних іграшок або принесіть йому квіточку, цікавий камінчик або кілька листочків різних рослин, щоб обміняти їх на машинку. Якщо це не допомагає, покличте батьків дитини і попросіть пояснити, що іграшку потрібно віддати.

Що робити, якщо у вашої дитини забрали силоміць іграшку?

Не слід відразу втручатися й намагатися розібратися в ситуації. Подивіться, як сам малюк упорається з обставинами. Якщо він хоче заплакати, допоможіть йому і попросіть дитини, яка відібрала іграшку, повернути її. У разі відмови запропонуйте заміну, але не сваріть чужу дитину, не погрожуйте їй та не віднімайте іграшку силоміць. У критичній ситуації зверніться просто до його мами або тата й чемно, без претензій поясніть, чого ви хочете досягнути. Спокійний тон і привітність стануть гарним прикладом для вашої дитини.

Коли можна дозволити дитині розв’язувати суперечливі ситуації в пісочниці самостійно?

Поки малюкові не виповниться трьох років, перебувайте поруч, спостерігайте за грою й допомагайте йому здобувати нові комунікативні навички. Пояснюйте, як потрібно поводитися, і не змінюйте встановлені вами правила, тоді йому легше навчитися правильно реагувати на певні ситуації й говорити доступною мовою.

Коли дитина засвоїть правила поведінки в пісочниці (брати чуже з дозволу, обмінюватися, повертати іграшки), не втручайтеся в гру.

Виявляйте ініціативу, якщо ситуація вийшла з-під контролю і незабаром може початися бійка. Намагайтеся не вести дитину з пісочниці, коли обстановка загострилася: участь у конфліктах теж корисна й навчає дитину обстоювати свою думку та свої речі. Це краще, ніж утеча. Якщо словами залагодити справу не вдається, просто відведіть свого малюка осторонь, водночас не сваріть його (незалежно від того, винний він у конфлікті або жертва), а спокійно поясніть, що відбулося й чому це вас не влаштовує.