У підлітків емоцій занадто багато, бо все вперше. Друзі та вороги, кохання та спокуси, гнів, образи, депресії, пристрасті… Випробування для всієї сім’ї! Управляти своєю дитиною ви вже не можете, і з цим варто змиритися, бо вона перетворюється на дорослу людину. Але ви допоможете, якщо навчите підлітка володіти емоціями. Ця навичка потрібна всім — від прибиральників до президентів, бо дає змогу діяти «на холодну голову» ефективніше, та налагоджувати гарні взаємини.

Крок 1. Позначити відповідальність

Поясніть дитині, що у дорослому віці (а вона вже вважає себе дорослою!) відповідає за власне емоційне самопочуття є лише вона. Не злий учитель, не сусіди, не погана погода і не державна влада. Про свій емоційний стан варто піклуватися самому. А ви, звісно ж, підтримаєте своєю любов’ю.

Приклад: у шкільному коридорі хтось випадково штовхнув, та ще насварився: «Що ти тут стоїш, дурбецало!», і побіг далі. Образливо? Так. Що робити? Ми не можемо змінити грубіяна (як і будь-яку іншу людину). Але можна — і потрібно — подбати про власне самопочуття. Відчути образу, видихнути та піти до тих людей, які люблять та підтримують, серед яких будеш почуватися вільно — і самопочуття поліпшиться.

Крок 2. Не забороняти вираження емоцій

За такими емоціями, як сум, гнів, образа, розпач закріпилася назва «негативних». Їх часто радять уникати, маскувати. Але це неправильно! Емоції самі по собі не є «хорошими» чи «поганими», вони радше «сигнальні вогники», що повідомляють про прийнятність чи неприйнятність подій для людини. Тож намагатися приховати «внутрішню бурю» немає сенсу, бо проблему, що спровокувала почуття, це ніяк не розв’яже. Емоції необхідно проживати та висловлювати, але розумно, екологічно. Це як?

Крок 3. Навчити висловлювати почуття екологічно

Дитина грає у комп’ютерну гру, але вже час вкладатися спати. І саме тоді, коли ви нагадуєте дитині про сон і вона відволікається, у грі вискакує черговий монстр та псує усю гру! Природно, дитина відчуває злість. Емоцію неможливо не відчути і шкідливо вдавати, що її немає. Але висловити можна по-різному, від неприйнятного крику «Ти завжди, …, мені заважаєш!» до прийнятного «Ох, ну до чого ж прикро! Я три години проходив сюжет!».

Якщо дитина у гніві висловлюється неприйнятно, саме час навчити її своїм прикладом. Суворо, але стримано скажіть: «Співчуваю. Але я не хотіла тобі зашкодити. Висловлюйся ввічливо, бо мені дуже образливо чути грубі слова».

Крок 4. Тримати дистанцію

Якщо почуття вирують, і ви почуваєтеся, що ладні зірватися — вийдіть до іншої кімнати, на кухню, на вулицю, куди-небудь. Головне — створити дистанцію і тримати її, допоки не заспокоїтеся. І обов’язково навчіть цього дієвого прийому дитину.

Крок 5. Встановити кордони

Психологічні кордони — це власні думки, час, почуття, мрії. Чимало емоцій виникає у разі порушення цих особистісних кордонів. І якщо з дорослими людьми простіше — кожен відповідає за себе, то за підлітка відповідають батьки, тому його «власна територія» менша та залежна. Щоб зменшити сутички на кордонах (повністю виключити їх неможливо, на жаль!), домовтеся з дитиною, що вона має визнавати беззаперечно: спілкуватися ввічливо, допомагати у хатніх справах, попереджати про запізнення тощо. Якщо навколо якогось питання раз за разом спалахують бурхливі емоційні конфлікти, можливо, підліткові час надати більше самостійності.

Крок 6. Контролювати задоволення

«Позитивні» емоції також варто контролювати, бо задоволення від чогось (ігри, соцмережі, їжа) за відсутності обмежень переростає у залежність від джерела приємних емоцій. На жаль, чимало дорослих не засвоїли цю науку, тож вимагати від підлітка такого рівня самоконтролю зарано. Тому аналізуйте з підлітком, як він проводить день, з чого найбільше радіє, і допомагайте йому заповнити час гідними справами. Пояснюйте, що задоволення від корисної праці, реальних досягнень значно вище, ніж від перегляду смішних відео в інтернеті та інших «пасивних розваг». Вони теж потрібні, але в міру.

Справжній порятунок у цій складній справі — гуртки. Це і досягнення, і задоволення (якщо гурток обрав сам підліток), і спілкування у безпечному оточенні.

Крок 7. Обговорювати фільми

Абсолютна більшість підлітків любить переглядати кіно. Тож переглядайте  разом! Не уникайте складних, дорослих стрічок з гострими проблемами. А після перегляду обговоріть, через які саме емоції люди вчиняли так. Зверніть увагу дитини на те, що герої, які вміють контролювати почуття, знаходять у них «паливо» для героїчних вчинків; натомість персонажі, у яких вирують почуття, які не стримуються, лише псують своє життя.

Наука володіння емоціями складна, її опанування може тривати роками. Головне — не впадати у відчай через невдачі та пам’ятати справжні життєві цінності, яких ви прагнете навчити дитину.