Візуальний контакт з дитиною — запорука її розвитку. Як це працює? 

Уже за 7 годин після народження дитина виявляє інтерес та увагу до мами. З 6–10 тижнів немовля вже може довільно спрямовувати погляд на обличчя мами чи тата, з третього місяця починає стежити поглядом за їхніми переміщеннями.

У 9–10 місяців малюк здатний витримати прямий погляд очі в очі з мамою, але до року візуальний контакт залишається коротким. Оскільки людське обличчя — найсильніший візуальний стимул, малюк стомлюється роздивлятися його довго чи часто. Іноді небажання дивитися у вічі є сигналом: «Я стомився».

Саме за зоровим контактом можна визначати динаміку розвитку дитини. Якщо він відсутній, або погляд занадто розсіяний, варто звернутися до педіатра.

Що дає малюкові зоровий контакт з батьками?

  •        За даними вчених з Кембриджу, зоровий контакт стимулює розвиток мозку малюка, заохочує спілкуватися з людьми навколо.
  •        Чим частіше немовля бачить обличчя мами й тата, тим швидше та міцніше у нього виникає емоційний зв’язок з батьками. Дитина відчуває зв’язок між обличчям, голосом, годуванням, теплом та почуттям любові.
  •        Коли зв’язок установлюється, зоровий контакт починає додатково заспокоювати дитину, бо вона бачить поряд рідне обличчя, почувається захищеною батьками.
  •        Погляд дорослого допомагає малюкові зрозуміти навколишній світ, відстежити взаємозв’язки. Наприклад, коли дитина дивиться на якийсь предмет поруч, мама теж починає туди дивитися і розповідає, що це за річ: навіщо вона потрібна, якого кольору та температури тощо.

У перші кілька місяців для налагодження зорового контакту оптимально тримати дитину на відстані 25–50 см від свого обличчя. Краще дочекатися, коли малюк подивиться на вас сам; не відводьте погляд першими. Найкраще обирати моменти, коли малюк виспався, ситий та спокійний — так ви зміцнете у нього позитивне ставлення до зорового спілкування.