Підвищуйте самооцінку. Дитина може бути сто п’ятдесят разів розумною. Вона може мати відмінні знання, гарні природні здібності. Але водночас створюватиметься враження, що вона — середня за всіма показниками. Чому? Тому, що дитина не впевнена у своїх силах, вона вважає, що її розумові здібності значно нижчі, ніж в однокласників. Так відбувається тоді, коли самооцінка малюка занадто низька.

Тому він невпевнений у своїх силах. Можна спостерігати, як дитина, яка відмінно знає навчальний матеріал, губиться біля дошки або погано пише контрольну роботу лише тому, що не впевнена, чи правильно розв’язала завдання або застосувала правило.

Відповідайте на дитячі запитання. Малюк зростає, рано чи пізно в його житті настає цікавий період «чому». Цей час — непростий для батьків. Малюк пізнає світ і майже щомиті в його голові постають запитання, що вимагають відповіді: «Чому трава зелена? Чому йде дощ? Звідки на небі зорі?» Складність полягає в тому, щоб зрозуміло відповістити на дитяче запитання, щоб дитина не знецікавилася до того, про що запитала. Нерідко питання стосуються таких складних явищ, що вимагають від батьків знань фізики або хімії, математики або природознавства. А ще відповіді на дитячі запитання вимагають терпіння дорослих.

Адже вони можуть бути поставлені в зовсім невідповідний час або в невідповідному місці, коли голова батька заклопотана зовсім іншими думками. Коли дорослі відповідають на запитання, поставлені дітьми, існує велика небезпека передати куті меду, тобто дати занадто багато інформації, не даючи дитині можливості подумати. Тому, відповідаючи на запитання, стимулюйте дітей до того, щоб вони думали самі, проявляли активність, намагалися додумати, доходили висновків, робили узагальнення, міркували. Наприклад, відповідаючи на запитання «Чому йде дощ?» не поспішайте швиденько розповідати про круговорот води в природі. Нехай дитина спостерігає за тим, як випаровується вода з чайника або з калюжі. Нагадайте про те, що відбувається перед дощем (наприклад, улітку буває дуже спекотно). Разом погляньте на хмари, порівняйте їх. Цілком можливо, що малюк і сам дійде потрібного висновку.

А що робити, якщо дитина ставить запитання, відповідь на яке очевидна? Не потрібно запевняти малюка, що він дурний або його запитання занадто просте. Запитайте в нього: «А якої ти сам думки?» Можна разом пошукати відповідь у книзі або в інтернеті.

Насправді, не буває безглуздих дитячих запитань. Не варто принижувати дитину або говорити, що вона запитує про повну нісенітницю. Адже цілком очевидне для дорослих може бути зовсім незрозумілим дитині через те, що їй бракує життєвого досвіду й спеціальних знань. Навпаки, хваліть малюка за кожне поставлене запитання. Тим самим ви стимулюватимете його допитливість.

Прищеплюйте дитині любов до книг. Ледь малюк народився, починайте йому читати. Книги мають бути присутні в дитячому житті з найперших днів. Смак до літературного слова, задоволення від розглядання книг, а пізніше — від їхнього читання прищеплюють з раннього віку. Привчайте дитину до читання, демонструючи особистий приклад. Доберіть гарну бібліотеку дитячих книг. Нехай це будуть паперові або електронні книги — не так важливо, яку форму ви виберете або яка до душі малюкові. Нехай читає, розглядає картинки. Рано чи пізно кількість обов’язково перейде в якість. Книги стимулюють розвиток дитячої фантазії, тренують пам’ять і мислення, сприяють тому, що дитина постійно прагне дізнатися щось нове.

Створюйте розвивальне середовище. За розумними словами приховано дуже просту річ — простір навколо дитини повинен бути організований так, щоб вона мала можливість дотягнутися до книг, іграшок і взагалі дістати якнайбільше всього цікавого. Зовсім не обов’язково купувати величезну кількість розвивальних іграшок, посібників і настільних ігор. Розвиток дитини зовсім не обмежується заняттями з підготовки до школи або розвитком логічного мислення. Доступ до інтернету, цікаве спілкування, наукові досліди, зрозумілі й доступні дітям, енциклопедії й наукові книги для малят — усе це сприяє розвиткові кругозору дітей.

Дайте волю дитячій фантазії. Фантазія — дивовижна річ. Вона не може розвиватися, якщо змушувати дитину. Але їй можна заважати розвиватися. Проведіть експеримент: дайте дитині звичайний аркуш з альбому для малювання й попросіть намалювати те, що їй заманеться. А тепер дайте великий аркуш, наприклад ватман. І знову запропонуйте намалювати те, що заманеться. А потім, коли юний художник завершить свої картини, запитайте, де йому більше сподобалося малювати. Практично всім дітям, за рідкісним винятком, більше подобаються простори ватману, де воля майже не обмежена або обмежена значно менше. Та й зміст малюнків різнитиметься. Те, що намальовано на великому аркуші, виглядає більш розкутим і вільним.

Розвиток дитячої фантазії зовсім не обов’язково вимагає спеціальних занять у студії образотворчого мистецтва або творчому гуртку. Адже ґрунт для творчості в дитини є завжди. Придумати казку або своє завдання, зшити м’яку іграшку не за шаблоном, а ту, що придумав сам, зробити тривимірну модель, намалювати паперову ляльку й убрання до неї — ось не повний перелік того, що могло б сприяти розвитку дитячої фантазії.

Підтримуйте дитячі ідеї. «Мамо, а запустимо повітряного змія?» — просить дитина. Що б ви відповіли? Так? Мабуть, сказали б, що зараз бракує часу, що це складно або щось ще. «Будемо ставити хімічний дослід», «Побудуй зі мною електростанцію» — іноді діти звертаються до нас із зовсім безглуздими, на дорослий перший погляд, ідеями. Чи завжди маємо час, сили й бажання разом із дитиною зробити те, про що вона просить? Потрібно зрозуміти, що це важливо, тому що оцінюючи дитячу ідею й ухвалюючи участь у її реалізації, ми даємо дитині можливість зрозуміти, що те, що її задум вартий уваги.

Що не можна робити й говорити в жодному разі:

— Що за нісенітницю ти придумав?
— Я не маю часу на твої безглузді фантазії.
— Ти ще маленький.
— У тебе нічого не вийде.
— Це погана ідея.
— Якщо ти це робитимеш, ти забруднишся (поламаєш, покалічишся).
— Я допоможу тобі, але коли-небудь потім (і не допомогти).
— Займися чимось корисним.

Ці й багато інших фраз ми, не замислюючись, даруємо своїм дітям у той момент, коли вони очікують на підтримку й схвалення. Похваліть дитину за те, що їй спало на думку щось свіже й цікаве. Так, людство вже зробило чимало відкриттів, і, можливо, дитина «винаходить велосипед». Але це — ЇЇ власне відкриття. Вона прагне зробити його САМА, це важливо ЇЙ для пізнання світу. Тому слова «ти молодець», «чудова ідея», «дуже добре придумав», «добре, що ти це запропонував», «я, звісно, тобі допоможу» — саме те, що потрібно, якщо ви прагнете виховати свою дитину розумною, такою, яка прагне пізнавати й відкривати нове.

Зважайте на думку дитини. Що це означає? Зайвий раз не забудьте запитати ма- люка: «А ти якої думки?» Але запитати — це лише половина справи. Важливо ще й вислухати. І обов’язково зважити на дитячу пораду. Це можна робити, наприклад, коли ви вирішуєте якісь питання на сімейній нараді.

— Як ти вважаєш?
— Мені цікава твоя думка.
— Якої ти думки?
— Мені хотілося б з тобою порадитися.
— Порадь мені, будь ласка.

Ці й інші слова не можуть зробити вашу дитину розумною. Однак вони доведуть їй важливість і значущість її думки для оточення.

Розвивайте логіку. Це ще нікому не зашкодило. Розв’язування цікавих логічних задач, розгадування головоломок — це шлях до успішного розвитку логічного мислення. Головоломок має бути багато. Різних і цікавих. Можливо, малюк відразу й не зацікавиться подібними іграшками. Тому завдання батьків — зацікавити, показати, що розв’язування логічних задач — це цікаво. Хваліть дитину, нехай поки за незначні досягнення, пропонуйте задачі й іграшки під силу, щоб вона не втратила інтерес, якщо щось не виходить.

Учіть дитину робити відкриття. Не потрібно влаштовувати найскладніші досліди й експерименти, завантажувати дитину складними формулами й правилами. Для малюка важлива наочність того, що ви пояснюєте. Проведіть найпростіший дослід із розчинення цукру у воді або виготовлення льодяників, спробуйте запустити в плавання апельсин у шкірці й очищений. Маленькі відкриття — початок великого шляху. Ви покажете малюкові, що навіть найпростіші речі можуть бути захопливими й цікавими. Такий своєрідний стимул до початку дослідницької діяльності ви можете дати своєму малюкові.

Не передайте куті меду! Дорогі батьки, не перестарайтеся, прагнучи виховати дитину найрозумнішою у світі! Прагнення батьків виховати дитину найрозумнішою у світі іноді призводить до не дуже приємних наслідків.

Заняття з раннього розвитку, гуртки й секції, ранній похід до школи, прилучення до інтернету ледь не з пелюшок, репетитори, спеціалізовані школи… Задоволення батьківських амбіцій не знає меж. Але що можна отримати зрештою? Саме тому, наймаючи репетиторів, віддаючи малюка відразу в три школи, зупиніться й замисліться. Над чим? Над тим, чи буде щаслива ваша дитина, ставши найрозумнішою.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: