«Купи машинку, тоді піду з тобою за продуктами» — це такий маленький дитячий шантаж, який на перший погляд здається нам абсолютно не шкідливим. «Ну, що тут такого, — скажуть батьки. — Дитині ж хочеться чогось новенького, щоб пограти».

Далі — більше. Наприклад, якщо батьки не дуже щирі і тато хоче щось приховати від мами або мама — від тата.

— Не кажи мамі, що я пив пиво! — просить тато.

— Не скажу, якщо купиш «Лего».

— Не кажімо татові, що ходили до магазину.

— Авжеж. А мені за це дай цукерку.

Маленькі маніпуляції нікого не лякають. Вони стають нормою батьківсько-дитячих стосунків. І поки дитина ще відвідує дитсадок і грає в іграшки, усе справді здається милим і не шкідливим.

Та настає підлітковий вік, і «ставки» зростають. Ось кілька історій, які вже не здаються смішними.

Марина (13 років) відмовляється ходити до школи. Вимагає купити IPhone останньої моделі, тоді вона відвідуватиме деякі уроки. Маринчиного татуся засмучує, що попередній телефон дівчинка отримала за обіцянку підняти навчальний середній бал до 9.

— Вона підняла бал, отримала телефон і знову скотилася. Що ж вона проситиме далі? Літак?

Єгор (15 років) ніколи не просить жодних покупок. «У нього інша тема для шантажу, — розповідає мама підлітка. — Хоче погуляти якнайдовше, починає мене шантажувати. Говорить: «Можна я сьогодні повернуся не о 9-й, а об 11-ї?» Я не погоджуюся, тоді він пропонує зробити щось удома. А так не змусиш нізащо».

Чому наші діти шантажують нас?

Відповідь проста: тому, що ми це їм дозволяємо. А діти дуже швидко вчаться користуватися наданими можливостями. Як ми, дорослі, це робимо?

● Якщо не дотримуємо своїх обіцянок. Наприклад, спочатку сказали, що гуляємо в пісочниці ще півгодини. А потім дитина просить іще десять хвилин, і ще, і ще. Або погрожували покарати. А покарання не настало з якоїсь причини. І дитина дуже швидко розуміє, що завжди є лазівка.

● Якщо мама і тато, а також інші важливі учасники процесу виховання виставляють дитині різні вимоги, так звані «сімейні правила гри». Приклад: мама не дозволяє Микиті грати в комп’ютерні ігри більше ніж півгодини на день. А тато вважає, що сучасна дитина має бути з комп’ютером на «ти» і її в жодному разі не можна обмежувати. Або тато робить зауваження синові, який грубо розмовляє з бабусею. Але мама теж грубо розмовляє з бабусею і ніколи не обсмикує сина, якщо той поводиться нешанобливо.

● Якщо одного разу дитина спробувала шантажувати дорослих і в неї це легко вийшло. Наприклад, одного разу дитина випросила у батьків гроші або іграшку за якісь свої дії, вигідні батькам. І наступного разу вона нічого не робитиме без «винагороди» — матеріальної або моральної.

● Якщо батьки самі можуть вдаватись до шантажу для маніпуляції дитиною. Наприклад, мама хоче, щоб син прибрав у кімнаті, і обіцяє йому: «Прибереш добре — отримаєш солодощі». Або тато, щоб мотивувати дочку бігати вранці: «Пропоную робити вранці пробіжки. А за це я куплю тобі іграшку, яку ти сама вибереш».

● Якщо батьки не знаходять інших способів, щоб домовитися з дитиною.

● Якщо дитині бракує любові і тепла, уваги з боку дорослих, вона прагнутиме отримати хоча б матеріальну вигоду у вигляді подарунків.

Чому вже зараз треба подбати про те, що буде в підлітковому віці?

Тому, що основи підліткової поведінки закладаються в ранньому і дошкільному дитинстві. І тому, що це лише так здається, ніби підлітковий вік далеко. Замисліться над тим, які стосунки будуть у вас із вашим підлітком, якщо сьогодні дитина просить цукерку, машинку, ляльку. Адже завтра це буде дорогий одяг, телефон, автомобіль та інше.

Як розпізнати маніпуляції і шантаж?

Важливо побачити, як дитина шантажує вас. На що потрібно звернути увагу?

✓ Дитина просить як винагороду за свої дії річ, гроші або дозвіл на щось.

✓ Почувши відмову від одного з батьків, дитина звертається до іншого.

✓ Дитина відмовляється виконувати ваші прохання «безкоштовно».

✓ Дитина вимагає дедалі більшої нагороди за свої дії.

Що робити, щоб уникнути маніпуляцій?

По-перше, розуміти, що це маніпуляція. Не дати себе обдурити тоді (наприклад, коли мама забороняє, а тато дозволяє і навпаки).

По-друге, не вдаватись до подібних методів щодо дитини. Адже все, що ми робимо, дитина сприймає як норму і одразу втілює в життя. До речі, з поваги до батьківсько-го авторитету. «Мама і тато так поводяться, отже, це правильно!» — думає дитина, якщо батьки шантажують її, бажаючи змусити одягатися, їсти або вийти на прогулянку.

По-третє, попередити дитину про те, що якщо вона ставитиме вам умови, то взагалі нічого не буде. «Пропоную домовитись інакше!» — ось що потрібно сказати.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: