Не всі молоді батьки повністю усвідомлюють свої проблеми та комплекси, продовжуючи щодня припускатися одних і тих самих помилок, що погано відбиваються на вихованні їхньої дитини.  Деякі батьки, навпаки, постійно намагаються боротися зі своїми страхами та комплексами, але марно.

Комплекс «поганих батьків» зустрічається найчастіше. Слід зауважити, що у жінок він проявляється частіше, ніж у чоловіків. Швидше за все, мамам просто більше властива самокритика. Наприклад, раніше під час вагітності або поки дитина ще була немовлям, ви вважали, що ніколи не будете підвищувати голос на малюка. Минув рік або більше, і тепер ви дозволяєте собі іноді накричати або відшльопати сина чи дочку. Потім ви дуже шкодуєте, звинувачуєте себе та розвиваєте в собі багато комплексів.

Отже, спробуємо визначити, чи дійсно ви такі погані батьки.

План дій

Щоб з’ясувати, яка ви мати або який батько, потрібно поміркувати, якими є еталони «гарних батьків», адже навіть батько-тиран уважає, що биття дитини корисне самій дитині. Спробуйте навести приклад: хто на вашу думку є дійсно гарним батьком або матір’ю? Не всі зможуть назвати конкретну людину, тому пропонуємо вам самостійно скласти перелік якостей, властивих «дійсно гарним батькам». Більшість батьків назвуть багато поверхових рис:

терпіння;

уміння зрозуміти свою дитину;

прийняття дитини такою, яка вона є;

можливість приділити малюкові багато часу;

умінні жертвувати собою заради дитини.

Безумовно, кожен пункт прекрасно вписується у поняття гарних батьків, але це загальні слова, що мало хто розуміє повною мірою. Подолати цей комплекс можливо тільки поступово, вивчаючи кожну маленьку проблему індивідуально. Насамперед потрібно визначитися, у чому конкретно ви вважаєте себе поганою мамою чи татом. Узагалі поняття хороших/поганих батьків дуже загальне, тому зважати на це не варто.

Як усе краще зробити?

Узагалі комплекс «Я погана мати (батько)» дуже глобальний, тому що він містить чималий перелік проблем:

«моя дитина не така, як мені хочеться»;

«я кричу на свою дитину»;

«я мало роблю для своєї дитини»;

«я занадто суворий»;

«я приділяю мало часу дитині».

По-перше, вам необхідно знайти час на те, щоб реалізувати всі недоліки свого виховання. Приділяйте більше часу на спілкування з дитиною, і вже залежно від його кількості ви зможете планувати, що саме робити разом з дитиною. Спробуйте ще раз скласти більш детальний список з коментарями.

По-друге, не використовуйте фрази «приділяю мало часу дитині», а одразу пишіть: «Учора не пішла (пішов) з дитиною до зоопарку, тому що приїхала подруга (друг) і ми всі залишились пити чай удома, тепер шкодую про це». Обов’язково пишіть про причини та свої відчуття, щоб більше заглибитися у проблему і краще зрозуміти себе.

По-третє, іноді варто записувати (запам’ятовувати) побажання самої дитини. Наприклад, малюк попросив купити конструктор, а у вас не було грошей. Запишіть це, а потім (після зарплати тощо) зробіть малюкові сюрприз. Він надовго запам’ятає це. Навіть якщо ви постійно на роботі, ви зможете приділяти особливу увагу дитині.

Те саме потрібно робити для усунення інших проблем. Якщо ви зриваєтеся на дитині, пошукайте причину в своїй поведінці, а не її. Адже ваші проблеми на роботі або у відносинах не потрібно переносити на дитину — вона не розуміє і дуже страждає від цього.

Ліки від цього комплексу одні — потрібно працювати над собою, щось робити, а не просто скаржитися. Перегляньте свою поведінку — і ви обов’язково знайдете шлях розв’язання проблеми. Більше говоріть із дитиною, дайте їй відчути тепло і турботу. Цікавтеся її життям, переживаннями, проблемами та досягненнями. Спробуйте поставити себе на її місце, навчіть її найнеобхіднішого в житті — любові та доброти, і тоді ви зрозумієте наскільки ви гарні батьки.