Вірші корисні для розвитку мовлення та пам’яті, тому рекомендовано вчити їх змалечку. Але інколи спроби запам’ятати вірш перетворюються на справжнє страждання і для малюка, і для його батьків. Як цього уникнути? Пропонуємо найбільш ефективні методики.

Починайте з малого. Якщо малюк ще не вчив нічого напам’ять, пропонуйте йому прості двовірші або чотиривірші. Тільки коли цей етап успішно пройдений, переходьте до довших віршів. Розбивайте їх на чотиривірші та вчіть по одному на годину.

Добирайте зорові образи. Обговорюйте з дитиною, як виглядають зайченя, півник, кіт та інші герої віршів, де вони знаходяться. Запропонуйте намалювати те, про що йдеться у вірші. Якщо малюк не тільки чутиме, але й бачитиме події, він значно легше пригадає їхній хід.

Пояснюйте. Перш ніж учити вірш напам’ять, просто прочитайте його з дитиною та запитайте, чи є тут якість незрозумілі слова. Дитина може не знати чогось несподіваного: що таке шовк, де у півня гребінець тощо. Тільки коли все з’ясовано, можна вивчати напам’ять.

Додайте емоційності. Головне правило навчання — люди запам’ятовують те, що викликає емоції. Чим вони сильніші, тим яскравіше і довше пам’ять. На жаль, іноді діти просто зазубрюють слова, не розуміючи їхнього сенсу, і читають монотонно, швидко, аби швидше отримати подарунок за віршик. Як уникнути цього? Перед початком вивчення вірша з дитиною промовляйте його виразно, сповнюйте емоціями, супроводжуйте жестами та мімікою: посміхніться чи насуптесь. Також обговоріть з дитиною вчинки героїв віршика: чи правильно вони вчиняють?

Не примушуйте. Фрази на зразок: «Допоки не вивчиш, нічого не отримаєш» — найгірша мотивація, що можна вигадати. Вона спричиняє лише ненависть до віршів.

Мотивуйте радістю. Розкажіть дитині, як радітимуть дідусь, бабуся, Дід Мороз, коли почують вірш, вивчений спеціально для них. Якщо дитина розумітиме, що зробить приємність, вона докладатиме зусиль значно більше!