Як часто перед своєю дитиною ми намагаємося стримувати свої емоції?

Не нагримати, коли вже несила повторювати те саме?

Не скривдити, аби не травмувати?

Не сварити, щоб зберегти взаємини?

І посміхатися, дарувати гарний настрій, утішати, опікуватися, навіть коли ти сам на межі.

Чи бачили діти, що мами теж уміють плакати? Що їм теж буває дуже боляче… або ми такі дорослі вже, що нам плакати не можна?

У мене 2 дня поспіль болить спина, болить так, що я не встаю з ліжка.

Сьогодні я вирішила піти в лікарню, щоб зробити укол і не змогла взутися.

Намагалася нахилитися, але марно… і розплакалася. Від болю, безпорадності.

Спочатку моя дитина не розуміла, що з мамою коїться. Минуло 2–3 хвилини, поки вона зрозуміла, що мама плаче.

А потім підійшла і почала допомагати мені взуватися…

А потім наприкінці сказала: «Мамо, нічого страшного, я допоможу…»

Напевно, ці мої сльози були для дитини відкриттям — мама теж може плакати? Їй теж може бути дуже боляче?  Добре, що я  побачила в дитині розуміння й співчуття…

Не приховуйте своїх емоцій перед дитиною. Вона не навчиться співчувати, якщо не розуміє й не бачить, що іншому теж може бути боляче й образливо, особливо мамі.  Мама теж людина…

Ольга Богаєнко – одна з засновниць «4Mamas»