Найчастіше, коли в сім’ї народжується дитина, усі починають бігати навколо неї! Матуся, татусь, бабуся, дідусь, братики та сестрички, тьоті та рідні дядьки — усі занадто активно проявляють увагу та любов до немовляти. Дитина стає центром Усесвіту! І якщо нічого не змінювати, то ваша дитина вважатиме себе найголовнішою, значущою людиною: «Дуже приємно, Цар!» Чи добре це для сина чи доньки? Що робити, аби не виховати егоїстичну людину?

Без надмірної уваги до дитини, мабуть, інколи і не можна обійтися. Бо має пройти момент адаптації, емоції, радість — і це зрозуміло, з’явився новий член сім’ї. Але батькам варто пам’ятати, що це не може тривати постійно, адже якщо рідні не змінять своє ставлення до дитини, потім страждатимуть від поведінки та вчинків сина чи доньки.

Як дитина стає егоїстом та як впливає егоїстичність характеру на доросле життя?

Максим був довгоочікуваним синочком, молодшенький у сім’ї. Старша рідна сестра братика обожнювала. Було ще 3 двоюрідні сестри, з якими хлопчик тісно підтримував родинні стосунки. У колі дівчаток він був єдиним хлопчиком, серед дорослих — улюбленцем усіх. Батько його безмежно любив, дуже балував. Мати ніколи ні в чому синові не відмовляла.

Спочатку його егоїстичні риси характеру були майже непомітними. І навіть перехідний період минув без серйозних проблем. Максим мав гарний характер, оригінальне почуття гумору, був привітнім і цікавим. Але поводився, як справжній нестримний егоїст, який не поступиться нікому, якщо це стосуватиметься його інтересів. Його егоїстичність просто «виплескувалася»  у період, коли намагався налагодити стосунки з дівчатами. Тоді нічого його не зупиняло: «Головне, аби я добре почувався!» — він навіть так і говорив уголос. Почуття комфортності в його житті було на першому місті, а принципи, за якими він почав  жити, містили головне, на його думку, тобто задоволення лише своїх потреб. Так він міг не вийти на роботу, якщо вважав, що перепрацював попереднього дня. Начальство його терпіло, бо він був непоганим спеціалістом, але так тривало недовго, роботу він втрачав, коли переходив на іншу, то траплялася подібна ситуація. Почав сваритися з рідними, дівчат змінював, і навіть коли одружився, принципами не поступився. Дітей категорично не хотів: «Жінка буде зайнята, на мене не зможе витрачати весь свій час, діти забиратимуть багато уваги. Я не хочу цього!»  Коли починався турнір з футболу, він навіть жінці не дозволяв його турбувати, міг поїхати кудись і там дивитися свої ігри. Через 10 років від нього пішла дружина, але його егоїстичність та почуття гордині заважали йому вмовляти кохану повернутися. Чи спроможній він узагалі кохати по-справжньому? То ще питання!

Ураховуючи, що людині вже далеко за сорок, поступатися своїм принципам чоловік не збирається. Наразі він має алкогольну залежність. Максим не розуміє, що у результаті він залишиться зовсім один. Усвідомлення врешті-решт настане, але буде дуже пізно, почнуться важкі страждання та чим це завершиться — не відомо. Дуже часто, як свідчать психологи та лікарі, «завзяті егоїсти» можуть накласти на себе руки. І навіть любов до задоволень та самого себе вже не врятує.

Як не виховати дитину егоїстом?

Прикладів із життя, коли егоїсти є насправді нещасними людьми, безліч. Тому, якщо ви не хочете, аби з вашою дитиною сталося подібне, потрібно не припускатися помилок у вихованні особистості. Які це помилки? Ось основні.

     1. Батьки вважають дитячі бажання та потреби найголовнішими на світі. Ніколи таким чином неможна зробити дитину щасливою, адже через свій егоїзмом вона завжди хотітиме дедалі більше. А коли вже дорослим якісь бажання не можна буде здійснити, відбудеться конфлікт особистості, з якого важко потім вийти.

     2. Батьки виконують за дітей усю їхню роботу. Син чи донька не знають, що таке прибирання в будинку чи складання своїх речей. І навіть уроки їм учать батьки, вважаючи: «Ну вона же ще дитина!». Таким чином егоїстичні риси характеру проявляються ще дужче. У дитини зовсім немає можливості проявити свою ініціативу та привчитися до відповідальності.

     3. Батьки роблять з дитини ідола. Це коли батьки перехвалюють дитину за те, що потрібно і непотрібно. Безліч разів на день запевняють її, що вона найкраща: «Ти найкраща та найрозумніша! Ми все для тебе зробимо! Якби не ти, у нас не було б сенсу в житті!» Така відвертість з дітьми є зайвою, навіть якщо ви дійсно так уважаєте. Інакше діти цим почнуть користуватися і ні до чого доброго це не призведе.

     4. Батьки не вчать дітей радіти за інших і співпереживати їм. У сім’ї підтримується принцип: «Необхідно думати лише за себе! Виживати у цьому світі, бо якщо не ти, то інші тебе “з’їдять”!» Яким би світ не став жорстоким, проте існують добрі люди, тому неможна уподібнюватися всім і вчити цього своїх дітей. Той, хто навчиться радіти за інших, по-справжньому стане щасливим.

     5. Батьки подають власний приклад егоїзму. Діти все помічають, тому не дивуйтеся, що поводитимуться аналогічно. «Я хочу! Мені треба! Тому що, я так вирішив!» Усі ці ствердження діти запам’ятовують і наслідують своїх батьків-егоїстів. Виховуйте в дітей протилежну якість егоїзму — альтруїзм.

Егоїзм є в кожній людині, інколи він штовхає до розвитку особистості й надихає на подальші справи, що поліпшують умови, у яких перебуває людина. Але все добре лише, якщо в міру!

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: