У дітей від 3 до 6 років реальність та фантазія — пліч-о-пліч. Дитина може уявляти щось позитивне і перебувати в цьому своєму світі, радіти й гратися. Але так само вона може вигадати страшних негативних істот, а потім їх же і боятися. Страх є однією з перших негативних емоції, що проявляється в ранньому дитинстві. Як допомогти дитині подолати страх темряви?

«Лякаємо темряву»

Аби допомогти  маленькому наляканому малюкові, ви повинні спочатку зрозуміти природу цього страху і чим це зумовлено. Можливо, дитину хтось налякав байками про страшного чудовиська і злих духів, що з’являються лише вночі та лякають дітей. Коли дитині це розповідають, вона може навіть сміятися й глузувати, натомість увечері може пригадати страшні розповіді й почати боятися. Як діяти?

Один із найефективніших способів, що радять психологи, — «емоційні гойдалки». Потрібно «похід» до кімнати, де не горить світло, перетворити на гру. «А ну біжим чимдуж, зараз налякаємо темряву! Пішла геть!» Водночас слід забігати й вибігати з кімнати разом із дитиною, робити все звісно з позитивним налаштуванням, посміхаючись. Зазвичай дітям подобається ця гра і вони наповнюються позитивними емоціями. Під час веселощів відчуття напруження від страху змінюється на радість, дитина заспокоюється, розслабляється. А в такому стані краще впоратися зі страхом. Грати краще не пізно ввечері, аби дитина встигла заспокоїтися й приготуватися до сну.

Чому дитина боїться темряви?

Найчастіше, це трапляється через те, що дитина мало рухається і майже не грається у фізичні ігри, не грає в колективі протягом дня, або навпаки занадто активна, особливо перед сном. Одна з найпоширеніших причин дитячого страху темряви — перебування за комп’ютером, планшетом увечері.

Страх темряви також може виникати в дітей, які знаходяться в некомфортних психологічних умовах, у сім’ях, де порушена гармонія.

– Тривога у батьків, здебільшого, у матері. Постійне хвилювання за дитину, занадто багато захисту від загроз, що не існують.

– Ізоляція від взаємодії з однолітками.

– Конфлікт між батьками.

– Непорозуміння у вихованні дитини матері, батька й інших рідних.

– Стресова ситуація, у яку потрапила дитина або хтось із її рідних (аварія, переїзд, смерть близьких тощо).

Коли діти дорослішають, у них можуть з’являтися нові страхи, тому не можна не звертати на страх уваги, а якомога швидше виправляти ситуацію.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: