Людмила Петрановська, психологиня та педагогиня, у своїй лекції розповіла, як правильно сформувати межі дитини, як навчити її поважати їх та не вдаватися до конфронтації.

Коли ми встановлюємо межі для дитини, відбуваються заміни.

Соціум очікує, що дитина повинна поводитися добре. Якщо батьки не можуть вгамувати малюка, вони відчувають провину, сором, страх, безпорадність. Для дитини — це сигнал тривоги. Коли вона втрачає відчуття опори/безпеки поруч з упевненим у своїх діях дорослим, вона втрачає будь-який самоконтроль.
Тож не очкуйте, що межі дитина сприйматиме як щось, до чого вона сама дійшла. Будьте готовими до істерик, примх й негативізму з боку дитини.

Ви з дитиною — не рівні!

З дитиною ви ніколи не матимете тих сформованих меж дозволенного, які маєте зі знайомими дорослими. Ваше головне завдання — захист та піклування. Але межі потрібно розуміти зі здорової точки зору — існують особисті межі. Що належить до цього? Усе, що можна назвати своїм. Моя кімната, мої речі, мій час… Із дорослішанням дитини її особисті межі мають розширюватися.

Щоб дитина поважала особисті межі, поважайте їх самі.

Дитина не розуміє за замовчуванням, що не можна брати чужих речей без дозволу. Не можна заходити до чужої кімнати. Не можна ображати почуття інших. Усе це формується за спостереженнями за вами.

Тим паче, якщо ви самі порушуєте особисті межі дитини, вона спочатку буде терпіти, а потім почне поводитися за сценарієм «не почув/не зрозумів/не зробив». З часом вона може навіть стати агресивною. Тому стежте за власними вчинками, перш ніж учити дитину.

Дотримуйте меж розумного!

Перш ніж вимагати від дитини дотримання певних правил, поміркуйте: чи готова вона до цього; чи все вона розуміє; чи не зарано? Межі — гнучкі. Вони формуються, зважаючи на вік/розвиток/темперамент/особливості дитини.
Ухвалюйте рішення серцем. Ви напевне знайдете правильний шлях.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: