Висока самооцінка необхідна дитині, щоб давати опір хуліганам, добре вчитися і взагалі радіти життю. На жаль, деякі життєві ситуації руйнують її. Як на це можуть негативно вплинути батьки?

Ненавмисне повідомити, що дитина для вас недостатньо хороша. Розбив дорогу вазу, загубив власні штани, забруднився? І розгнівані батьки не добирають слів: «от бовдур», «негідник» та інші вичерпні характеристики особистості, узагальнення на зразок «вічно ти все псуєш!», порівняння з «нормальними дітьми», які начебто так не поводяться.

Не довіряти дитині. «Відійди, дай я зроблю!», «Злізь негайно, бо впадеш!»… Природно, що дитина, яка чує подібне, вирішує, що ні на що не здатна.

Ставити надто складні завдання. Через моду на ранній розвиток поширюється думка, що дитина в 4 роки вже може читати й писати кількома мовами, грати на музичних інструментах… І батьківське розчарування від того, що вона плутає цифри та забуває літери, наштовхує дитину на недвозначні висновки.

Створювати ситуації неконтрольованого стресу. Такий стрес виникає, коли зміни неможливо передбачити і від них не можна позбавитися. Це улюблений прийом в армії: фарбуємо газон, тому що потрібно. Коли батьки поводяться так само нелогічно, розвивається так звана «вивчена безпорадність».

Не помічати успіхи. Зрозуміло, що дірка на формі помітніша, ніж рекорд із плювання. Але коли батьки щодня акцентують увагу лише на проблемах дитини, то це пригнічує. Людині необхідно бодай інколи почуватися переможцем.

Боятися зіпсувати самооцінку. Залякані батьки вже бояться сказати зайве слово, щоб не травмувати дитину, навіть коли вона справді нашкодила. Так, сварити недоцільно, але потрібно демонструвати їй, як вчинки впливають на стосунки. Наприклад, розбила м’ячем вікно сусіда — гроші батьків були витрачені на компенсацію, тому поки що не придбаємо нового смартфона. Заодно варто пояснити, що гарні вчинки також впливають на життя.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: