Дозволити чи заборонити дитині користуватися інтернетом? Де повинна завершуватися межа дозволенного? Та й узагалі, хто він, цей інтернет, нашим дітям: друг чи ворог?

Своїми думками поділилися матусі — засновниці «4Mamas».

Ольга Богаєнко: «Скажу чесно, що для себе я ще не отримала однозначної відповіді. Зараз моїй дитині майже 5 років. Ми домовилися, що син грає в ігри на телефоні пів години. Першу гру я скачала собі на телефон для сина, коли йому було більше 4-х років. Діти, з якими він гуляє на майданчику, грають на телефоні, потім вони обговорюють свій результат у грі. Мій син засмучувався, що не може брати участь у дискусії. Тому я скачала гру, в яку грають майже всі діти на майданчику. Коли тренди змінюються, діти починають грати в іншу гру, тоді видаляємо стару гру і скачуємо нову. Мультфільми в нашому житті також є, але дозовано. Ми дуже любимо переглядати гарні мультфільми разом».

Тетяна Луціва: «Друг — якщо сприяє розвитку».

Інна Гришина: «Інтернет — це грандіозна можливість прориву в навчанні та розвитку. Це глобальна світова бібліотека усіх накопичених людством знань, стиснута до розмірів екрану твого смартфону. Ще років 10 назад я й уявити не могла, що матиму вільний доступ до будь-якої музики, книги, лекції тощо. То ж інтернет створив для нас простір необмежених знань і необмежених комунікацій.

Інша річ, чи вміють діти цим користуватися? Чи знають вони, що слід шукати? Чи вміють вони критично відбирати інформацію, аналізувати, порівнювати, систематизувати, узагальнювати? Ми маємо навчати їх медіа-грамотності, критичного мислення, інтернет-безпеки.

Інтернет — це ще й велика спокуса. Діти стають залежними від цього безперервного й збудливого інформаційного потоку, що оточує їх із різних меседжерів, соцмереж, ютуба та різних сайтів. Ба більше, це перевантажує нервову систему, знеохочує дітей до інших видів діяльності — до навчання, до ігор. Мало що може конкурувати з інтернетом за ступенем динамічності та візуалізації.

Ще одна проблема — діти зараз опинилися під величезним тиском культури соцмереж, яка вимагає публічності, досягнень, красивих картинок і постійно тебе оцінює. Ця гонитва за вподобаннями, як на мене, робить їх нещасними. Не дивно, що у світі так зростає захворюваність нервовими розладами. За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 2020 року психічні розлади ввійдуть до першої п’ятірки хвороб. Психічні розлади обженуть навіть серцево-судинні захворювання, що нині традиційно посідають перше місце у структурі захворювання населення земної кулі».

Марина Іщенко: «Інтернет — це безмежні можливості. Це друг для кожної людини. Головне — навчити дитину його використовувати з розумом та контролювати, аби вона не пропала у віртуальному світі».

А які відносини з інтернетом у вашій родині? Чи дозволяєте ви дитині проводити час в онлайн-світі?

#янайкращамама