Відгук на книгу «Такі різні діти» від Ірини Варламової
Проект «4Mamas» і авторка книжок його серії – Анна Гресь – чи не перше, що спадає на думку після того, як вибір падає на вітчизняну літературу для батьків. Бо їхня діяльність насичена амбіціями, кидає гучні виклики та заворожує своєю відкритістю. Простотою в найкращому її значенні. Як от у книжці «Такі різні діти».
Перші враження
Назва вже виконує «книготерапевтичну» роль. Чи знаєте ви, що відчуває мама, якщо її дитина в чомусь кардинально відрізняється від однолітка? Слабкість! Докори сумління, сум, претензії до себе. А що відчуває, коли говорять, що насправді ж діти різні і всі варіанти прийнятні, і далеко не гірші від усіх на світі? Полегшення. З’являються сили і впевненість у собі.
І, до речі, не лише у мам, а і у тат, у бабусь з дідусями та тіток з братами і сестрами.
Книжку розраховано також і на них. Сучасно і шанобливо. Справді практичний та універсальний підхід на сьогодні.
Чому 40 історій?
Авторка обрала нестандартний підхід. Ви не знайдете в книжці сухих повчань «оце називається так, і боротися з цим слід так». Радше запитуватимете себе ще раз – проблема в дитині? А чому слід змінити ситуацію? А які випадки з практики подає психолог для роздумів? Що я можу тепер сказати про ситуацію, що склалася? Підбір епізодів з виховання дитини та їх влучні короткі назви налаштовують читача на позитивний лад, холодний підхід до проблеми з впевненістю щодо обов’язковості її вирішення.
Автор пише із переконаннями, що деякі вади проходять за довгий час, і не варто розчаровуватися в перші два дні виправлення свого сприйняття чи поведінки дитини.
Про яких дітей пише автор?
В основному про дошкільнят. Анна Гресь перераховує можливі варіанти розвитку події зі своєї багатої практики. Турботливим батькам є з чого обрати свій набір інструментів впливу на дитину. Для нормального розвитку – в ритмі, темпі та манері, яка їй (дитині) притаманна.
Чим книжка припала до душі?
Структурованість є великим плюсом у поданні тексту. Зручні короткі розділи, які мають просторі обґрунтування, які не складно перенести в нотатник. Та чи потрібен він? Адже вже є ця книжка!
Можна швидко віднайти потрібну ситуацію чи конкретну пораду.
Дизайн простий, у вигляді конспекту, з м’якою обкладинкою.
Є прозорі ілюстрації, що не втомлюють очі та не відволікають увагу зі змістом, прив’язані до тексту (як от на початку: дівчинка Поліна, яка тримає з мамою коротку дистанцію).
Симпатичне дівча на обкладинці, сердечко зі щирим девізом «для турботливих батьків», квітка з чотирма пелюстками – символ «4Мamas». Усе це надає книжечці шарму, задає стиль, батьківському клубу, який впізнаватимуть за кольором та шрифтом Головна мета проекту – бажанням допомогти та об’єднати свідомих батьків.
Усередині білий папір, акуратний шрифт.
Що вразило як маму-читача?
Я дуже люблю читати з дітьми, навіть з найменшими. Уважаю, що це просто необхідно робити. Хочу відзначити, що в цьому точка зору автора повністю збігається з моєю, адже Анна Гресь радить долучати діток до читання, як до терапевтичної вправи.
Це важливо у разі недостатньої батьківської уваги – тато або мама допізна працюють, і дитя сумує. Читання разом з дитиною зближує, налаштовує на довіру.
Особливо важливо читати з гіперактивними дітками, а також з малюками, у яких виникла залежність від телевізора.
Книги заспокоюють, як вода і вправи з дрібної моторики.
Розділяю погляд автора щодо «ситуацій успіху», які необхідно створювати дитині для того, щоб розвивати самовпевненість і не давати проростати почуттю недосконалості, слабкодухості.
Наприклад, організувати вдома посильне завдання, а потім похвалити за якісне виконання. Чи залучати до задач, у яких маля буде дійсно найкращим – у ролі ведучого свята, якщо йому подобається виступати на сцені і голосно говорити. Отримуючи успіх і заслужену похвалу, у майбутньому дитина не буде опускати руки та ніяковіти. Як мама хлопчика, убачаю в цьому актуальну пораду.
Раджу прислухатися дл автора щодо порівняння дітей. Вона використовує формулу «я вчора – я сьогодні». Краще порівнювати успіхи своєї дитини сьогодні і в минулому, аніж з досягненнями інших дітей-одноліток – останнє згубно для дитячої психіки.
Відчувається, що автор не лише знайомить батьків з цікавими випадками з практики, а й прагне передати частину вмінь, досвіду. А ще налаштовує на розуміння сучасності – виховувати дитину за участі психолога – це не забаганка і не слабкість батьків, а виважений крок і реальна допомога для розвитку сильної особистості.
Побажання на майбутнє
А що ж із недоліків? Невже так ідеально, задумаєтеся ви. Я напишу, що не сподобалося.
Обкладинка, а точніше її функція закладки. Я прихильник класичних картонних календариків, листівок. Або хоча б тоненьку шнурівочку, стрічку.
Обкладинка занадто вузька для цієї функції, стискає сторінки. Трохи б допомогло ширше заламування бічного кутика. Та я взагалі не радитиму, бо може не вмію користуватися. Ну ще мені трапилися кілька русизмів у лапках. Була пропущена літера в заголовку. Усе.
Деякі інші погляди автора на виховний процес – далеко не мінус, правда ж? Це широке поле для роздумів, для подальших пошуків себе та, врешті, самоствердження.
Підсумок
Розв’язання ситуацій, які наведено у книжечці, автор знаходила не в чітко витесаних загальних правилах, а швидше за все в індивідуальному підході до кожної дитини, сім’ї, класу, школи, у яких вона зростає. Ось тут і прихований головний задум. А все тому, що дітки такі різні. А через своєрідний «прийом у психолога через книгу» батькам проводиться корисний екскурс із 40 можливих ситуацій з дітьми.
Чого не вистачило? Теми про інфозалежність, про соціальні мережі, про комп’ютерні ігри. Розумію, що сорок перша тема, до якої я виявилася спраглою, стосується старших діток, а не дошкільнят, проте. Діти ж таки різні?
«Такі різні діти» Анни Гресь від проекту «4Мamas» рекомендую батькам, чиї дітки вже підросли, соціалізуються на дитмайданчиках, ходять у гості, збираються до школи.
Дуже добре, що в Україні є такий автор, видавець, такий проект!
З повагою Ірина Варламова