Ваша дитина на всі питання відповідає «не знаю»? Так, зазвичай, діють діти, які не хочуть або не вміють відповідати за свої слова та вчинки. Що робити батькам? Як перевиховати дитину-«незнайку»? Чого слід уникати, аби у дитини не з’явилася подібна звичка?

Своїм «не знаю» дитина нібито підштовхує батьків активно діяти та ухвалювати рішення за неї. Це дуже зручно, бо в разі невдалого рішення або помилкової відповіді, дитина, як-то кажуть, ні до чого не причетна.

10 типових способів, що формують у дитини позицію «не знаю»:

1. Батьки завжди дають свої поради, як правильно вчинити в певній ситуації, не залежно від того, просить про це син або донька чи ні.

2. Батьки намагаються завжди дати відповідь за дитину, коли хтось ставить малюкові запитання. «Тарасику, а ти чим ще займаєшся?»  «Тарас у нас спортсмен, футболіст, а ще займається танцями, плаванням, відвідує музичну школу», — радіє мати. А Тарасик і рота не встиг відкрити.  

3. Батьки не дають часу подумати, помовчати, не відповідати відразу на питання. Постійно кваплять із відповіддю.

4. Батьки позбавляють права ухвалювати рішення самостійно, завжди відповідають за дитину, направляють її думки, поправляють слова, в цілому формують за неї відповідь.

5. Батьки не цікавляться думкою дитини, ніколи не просять порад.

6. Батьки не вважають думки та слова дитини цінними й важливими, вважаючи нібито вона ще замала.

7. Батьки позбавляють права припускатися помилок, критикують за невдачі, або карають.

8. Батьки негативно прогнозують події, пов’язані з дитиною: «костюм забрудниш; гроші забудеш; телевізор дивитимешся забагато тощо».

9. Батьки не дають зробити справу до кінця, постійно втручаються, нагадують. Наприклад, сказали вранці: «Купи цукор, коли додому повертатимешся». І замість того, щоб дочекатися вечора та побачити результат, нагадають йому вдень про цукор кілька разів. Або взагалі самі куплять зі словами: «Ти ж все одно не купиш, забудеш!».

10. Часто обговорюють без дозволу дітей їхні слова і дії з третіми особами. Порівнюють з іншими, глузують.

Ось такими діями дорослі привчають дітей до байдужості у всьому. Або ж у дитини з’являється страх вчинити не так, вона просто вирішує дотримувати позиції: «Я не знаю».

Аби такого не сталося, робіть усе навпаки і частіше розмовляйте з дитиною про те, що її турбує, що в неї не виходить, давайте можливість помиляться та самому виправляти ситуацію. Допомагайте порадами лише тоді, коли бачите, що дитина виходить за межі дозволеного.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: