Книги для гармонійного розвитку Вашої дитини

5 причин залишити образи на батьків у дитинстві та стати щасливими

Недарма кажуть, що все починається з дитинства. І нерідко ми, вже дорослі люди, звинувачуємо своїх батьків і накопичуємо образи на них. Але треба вміти пробачати, залишати образи в минулому й повністю брати відповідальність за своє щастя на себе.

Пропонуємо розглянути 5 причин «неідеального» виховання, ознайомившись із якими, пробачити батьків буде легше.

Причина 1: наших батьків виховували за умов суворої педагогіки ХХ століття

На початку ХХ століття гуру педагогіки Джон Уотсон проповідував такі ідеї: обіймати дитину рідше, не саджати до себе на коліна, не носити на руках. Проти цього підходу виступав Бенджамін Спок, який мав більше гуманістичні погляди, проте все одно вчив молодих матусь ігнорувати плач дитини, відмовляти в нічних годуваннях і починати вводити прикорм якомога раніше. Антон Макаренко не виключав можливості застосовувати фізичні покарання й був прихильником ранньої соціалізації дітей.

Наші батьки зростали під впливом цих поглядів. Хіба можна на них ображатися?

Педагогічна література часу ваших батьків наголошувала на емоційній відстороненості, за яку ми і коримо мам і тат. Але можете запитати самі у своїх мам, як у них калатало серце, коли ви плакали, а педагоги й педіатри стверджували, що вони «зіпсують вас», якщо почнуть жаліти.

Причина 2: У наших батьків теж були неідеальні мами й тата

Усі діти копіюють поведінку батьків. Напевно, і ви помічали за собою, що інколи застосовуєте ті ж принципи виховання чи фрази, які використовували ваші мами й тата. Це все програмується поза нашою волею.

Поведінкові моделі йдуть ланцюжком від покоління до покоління. І наші батьки повторювали помилки наших бабусь і дідусів, відчуваючи при цьому не менше негативні емоції.

Старшому поколінню нелегко визнавати власні помилки. Інколи вони нав’язують застрілі поради з виховання дітей та онуків, ставлячись до цього вкрай категорично. І якщо через недосвідченість молоді батьки переймали ці поради, то ланцюжок матиме продовження й надалі.

Тож зрозумійте вплив цієї радянської ієрархії та вибачте своїх батьків. Вони припускалися помилок несвідомо. У той же час м’яко визначте межі участі батьків – бабусь із дідусями – у вихованні власних дітей. Та не бійтеся діяти саме так, як підказує вам серце.

Причина 3: наші батьки не вміють обговорювати проблеми й конфлікти

Недомовленість – одна із найпоширеніших причин конфліктів. Наших батьків ніхто не вчив, що всі проблеми й образи треба обговорювати, а не накопичувати. Тож і вони не вчили цього нас.

Просто більшість побоюється говорити про свої образи відверто, вважаючи, що це спричинить ще більші конфлікти. Але це все має бути в минулому. Зараз інформація стає доступнішою, і психологічна література вчить нас правил розмовляти і слухати. Тож саме ми маємо робити перші кроки до відвертих розмов.

Не будуйте свою розмову, починаючи зі звинувачень: «Ти ніколи не робила…» Краще почніть із опису своїх почуттів: «Мені досить гірко від того, що ти…» Ви здивуєтесь, але батьки навіть не здогадуються, що вас досі мучить образа з дитинства.

Причина 4: ми багато не знаємо про життя наших батьків

Чужа душа – темний ліс. Ви можете ніколи так і не дізнатися, через що довелося пройти батькам. І це не свідчитиме про те, що вони вам не довіряють. Просто вони захищають вас вій якоїсь інформації.

А ще наші батьки теж відчувають сором за минуле. І їм також це болить. І дуже страшно, якщо ви цього не приймаєте.

Не треба ставити конкретних запитань «у лоб». Просто треба зрозуміти, що якщо ви вважаєте, що вас недолюбили в дитинстві, то це є ознакою того, що вашим батькам у їхньому дитинстві було ще гірше.

Причина 5: ваші батьки дійсно вас люблять

Нехай інколи ми вважаємо, що нас люблять «не так». Але головне, що все ж таки люблять.

Захоплені власним егоїзмом, ми сприймаємо як само собою зрозуміле догляд і турботу, час та увагу, сили і гроші, які вкладали в нас батьки. Ми ладні помічати лише те, що «НЕ», і забуваємо про все, що було «ТАК».

Психологи пропонують позбуватися застарілих образ шляхом написання листа до того, на кого ми тримаємо образу. І після цього лист слід спалити чи розірвати. Напишіть своїм батькам про те, чим вони вас образили, і завершіть лист словами вибачення.

Образи – ознака незрілості. Тож краще перетворюйте їх на стимул ставати кращими, не повторювати помилок минулого. Пробачте своїх батьків за їх «не ідеальність», бо так чи інакше, ми всі не ідеальні.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ:



Зворотній дзвінок



Нажаль Ви не можете одночасно купити електронну та друковану версії книг. Завершіть будь ласка купівлю одного виду товару, а потім перейдіть до іншого. Дякуємо!