Книги для гармонійного розвитку Вашої дитини

7 вагомих причин, чому батькам слід негайно припинити сваритися у присутності дітей

«Кохані сваряться, лише тішаться!» — у сім’ї, коли з’являються діти, про цей вислів слід забути. З’ясувати стосунки слід за відсутності дитини. А краще взагалі не сваритися та налагодити гармонійні стосунки. Навіть, якщо батьки посварилися, але намагаються це приховати — дитина все відчуває. Будь-які регулярні сварки тата з мамою впливають на розвиток малюка, на поведінку та в цілому на формування особистості.

Орієнтовний список тих проблем, що можуть виникнути в дитини, яку виховували в сім’ї, де були постійні сварки.

  1. Затримання мовленнєвого апарату та психічні проблеми дитини. Дитина не здатна ідентифікувати чітке мовлення батьків, адже воно завжди на підвищених тонах, із додаванням лайливих слів, криків. Тому часто в сім’ях, де є часті скандали, у дітей затримка мовлення та проблеми з вимовою слів. Малюк може до 5–6 років ходити випорожнятися в штани, водночас не маючи жодних розумових відхилень. Коли батьки сваряться, дитина зазнає стресу, а перебування у постійному стресі негативно впливає на психічний розвиток. І відхилення можуть бути непередбаченими.
  2. Істерики та погана поведінка дитини. Малюк може копіювати поведінку матусі, яка, наприклад, також часто плаче та кричить під час сварок із татом дитини. Тому дитячі істерики частішають, а головне — приступи тривають довго, дитина може не заспокоюватися протягом 40–80 хвилин. А діти старшого віку демонструють погану поведінку як протест батькам, аби вони звернули увагу на неї, та припинили зациклюватися на своїх стосунках.
  3. Безвідповідальність дитини. У хлопця чи дівчинки, яка виховується в несприятливому психологічному кліматі, поступово формується схильність до безвідповідальних дій. Адже часто батьки сваряться через методи виховання. Батько «тягне» в свій бік, мати намагається виховувати дитину по-своєму. У результаті непорозуміння між батьками може спровокувати серйозний конфлікт особистості дитини, яка виросте абсолютно безвідповідальною. Дитина звикла, що хай там як, а виявишся неправим, комусь з батьків не догодиш. Так навіщо напружуватися? Нехай самі за мене все вирішують.
  4. Егоїзм або занижена самооцінка дитини. Відчуваючи постійне психологічне напруження від батьківських сварок, дитина виростає або із заниженою самооцінкою, або навпаки егоїстичною натурою. А все тому, що тих дітей, у яких вроджена слабка психіка, поступово лайки залякують їх. До того ж у сім’ях, де постійно сваряться, іноді й дітям дістається. А розумніші діти користуватимуться ситуацією, дедалі більше проявляючи свої егоїстичні риси характеру, мовляв: «Батьки, чого розкричалися, я тут головний!»
  5. Депресія чи підвищена агресивність у дитини. Рідний дім — це місце, де людина повинна відпочивати душею та тілом. А також набиратися сил і позитивних емоцій, аби потім нормально контактувати з чужими людьми. Не маючи цього вдома, стомившись від сварок і криків, у дитини виникає депресія. Від неможливості змінити ситуацію часто з’являється агресія на батьків, на себе, на всіх людей. Через це дитина може часто влаштовувати бійки в школі, потрапляти в якісь неприємні ситуації на вулиці. А все для того, аби привернути увагу мами з татом, аби вони припинили сваритися та хоча трохи замислилися про те, що найбільше страждає дитина. Адже дивитися, коли дві рідні людини сваряться нестерпно боляче. Інколи, коли батьки конфліктують, діти не можуть навіть пояснити свій стан, просто дуже погано на душі. Іноді, дорослі вже й помирилися, а дитина зазнає психологічного дискомфорту й тривалий час ще не може отямитися.
  6. Дитячі крадіжки. Така поведінка у дитини також є частою через батьківські сварки. На підсвідомому рівні малюк краде гроші, часто в самих батьків, у бабусі чи сусідки. Наче компенсує матеріальними коштами свій моральний стан, до якого його довели самі ж батьки. Ну не може формуватися адекватна психіка у дитини, яку виховують дві конфліктні особистості, що не можуть дійти згоди.
  7. Девіантна поведінка дитини. Куріння, наркотики, алкоголізм — усе це також може бути наслідками регулярних сварок, криків. А де непорозуміння, частою є бійка. Діти тікають від реальності, хочуть відчути спокій та безтурботність, тому ризикують — «куштують заборонений плід», аби відчути хоча б швидкоплинне щастя, не розуміючи, що це лише замінник. Навіть не замислюючись про наслідки, дитина просто намагається замаскувати той біль, що душить її зі середини, який роками накопичується. Не можна робити так, аби діти були свідками постійних батьківських скандалів, бо навіть у маленькому віці їхня пам’ять здатна все зафіксувати та відкласти десь у «закутках» підсвідомості. І невідомо коли весь той негатив може спливти та яким чим проявитися!

До усіх цих проблем можна додати лише те, що діти обов’язково «скануватимуть» модель поведінки батьків. Одні також починають сваритися з майбутнім чоловіком чи жінкою. А в інших формуються дивні відхилення від нормального світосприйняття. Вони отримують насолоду від процесу скандалу, від негативних емоцій. Словом, кайфують, стають «емоційними наркоманами».

Це все жах, тому краще жити в мирі та злагоді, знаходити інші способи виплескування негативних емоцій та кохати однне одного й своїх дітей!



Зворотній дзвінок



Нажаль Ви не можете одночасно купити електронну та друковану версії книг. Завершіть будь ласка купівлю одного виду товару, а потім перейдіть до іншого. Дякуємо!