Нашi книги для гармонійного розвитку Вашої дитини

9 помилок батьків, які відвертають першокласників від шкільного навчання

Коли першокласники стикаються з першими труднощами, їхнє подальше ставлення до навчання формують саме батьки. А ті іноді навіть не помічають, що і яким тоном вони кажуть стосовно навчання. Коментувати дії педагогів, сумніватися у раціональності системи освіти загалом та окремих вимог…

Будь-яку критику дитина всмоктує як губка, тому відмовляється вчитися взагалі. Яких помилок слід уникати, щоб краще мотивувати дитину?

1. Говорити про школу негативно у присутності дітей

Ставлення до школи в дитини виникає задовго до першого класу, формується з розмов дорослих. Ви можете пам’ятати, як сварилися з однокласниками, ненавиділи сувору вчительку, можете бути невдоволеними станом системи освіти, але це ніяк не допоможе вашій дитині успішно адаптуватися до шкільного життя. Тому утримайтеся від обговорення школи у негативному тоні у присутності дитини.

2. Гніватися на вчителя за домашні завдання у 1-му класі

Зазвичай першокласники не мають домашніх завдань, але деякі вчителі все ж пропонують діяльність після уроків на кшталт гербарію з осіннього листя чи вигадування казки. Це може дратувати, але висловлювати своє незадоволення першокласникові немає сенсу: змінити ситуацію він не в змозі, а настрій його буде зіпсований. Якщо ви вважаєте, що дитина перевантажена, обговоріть це безпосередньо з учителем.

3. Вимагати від учителя особливої уваги до своєї дитини

Ваша дитина для вас — дорогоцінна, неповторна, ви вважаєте, що вона чудово підготувалася і чекаєте справедливого схвалення її талантів. Але у вчителя повний клас унікальних особистостей, рухливих та галасливих, тому фізично неможливо приділити велику увагу всім одразу. Тому якщо дитина напередодні блискуче підготувалася до уроку, а її не запитали, переконайте її не розчаровуватися. Урешті-решт, знання здобувають не для вчителя, а для себе.

4. Критикувати вчителя

Якісь вчинки чи рішення вчителя можуть здатися вам неправильними, несправедливими. Але об’єктивно оцінювати їх має право шкільне керівництво та атестаційна комісія (звісно, ми не маємо на увазі патологічні випадки, коли виявляється, що вчитель б’є дітей чи щось на кшталт). Тому звинувачувати вчителя у некомпетентності не варто, критикувати у присутності дитини теж. Це лише утруднить її адаптацію до шкільних вимог, бо авторитет учителя буде підірвано.

5. Уважати, що дитина впорається сама

Тепер першокласникам не ставлять цифрових оцінок, наліпки на зразок «Відмінно!» чи «Старайся!» свідчать про успішність учня. Якщо дитина почала приносити багато наліпок «Старайся!», не вважайте, що це мине само собою. Визначте вдома незрозумілі дитині теми, навіть якщо вам вони здаються елементарними (іноді задачі з початкової школи заганяють у кут батьків з науковими ступенями). І не забудьте похвалити дитину за ті досягнення, що вона вже має у інших предметах!

6. Заповнювати день дитини додатковими заняттями

Краще навіть не залишати дитину після уроків у групі продовженого дня. Складно, коли і тато, і мама працюють, але саме на перший час варто щось вигадати. Тим паче варто відкласти наміри зростити генія, а з ними і додаткові заняття з англійської мови, розвивальні секції тощо. Можна залишити одну спортивну секцію на зразок басейну. Зараз уся енергія дитини спрямована на адаптацію до нових умов та середовища, тому при додатковому навантаженні сил на навчання просто не залишиться. Найкраще, що можна зробити після школи для відпочинку, — піти на прогулянку.

7. Критикувати однокласників

Адаптуватися до шкільного соціуму та його вимог — чи не першочергове завдання першокласника. На це потрібно 3–4 місяці, іноді більше. Учні будуть різні — і тихі, і задерикуваті. Навіть якщо у дитини не з усіма складуться дружні стосунки, критика певних однокласників ніяк не допоможе налагодити взаємини у колективі.

8. Порушувати особистий простір дитини

Заглядати у її портфель, шафу, телефон, перекладати без дитини речі на її письмовому столі — ці та подібні дії порушують особисті кордони. Дитина повинна сама відповідати за власний простір, учитися його організовувати. Якщо там щось іде не так, як вам хотілося б, можна розмовляти, радити, переконувати, наводити приклади, але у жодному разі не лізти туди руками, особливо за відсутності дитини та без її дозволу. Інакше це зневірить дитину. Якщо вам для заспокоєння кортить переглянути повідомлення на телефоні дитини, потрібно вгамовувати власну тривожність та схильність до гіперопіки.

9. Підкреслювати помилки

Уявіть пропис, де неправильно написані букви підкреслені червоним, а гарно написані ніяк не підкреслені. На які зверне увагу дитина? Звісно, на неправильні! І запам’ятає саме їхнє написання. Тому слід підкреслювати, і не тільки у прописах, а у будь-якій діяльності, моменти, коли дитині вдалося, коли зроблено добре. Це налаштує її на досягнення, додасть віри у себе.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ:

 



Зворотній дзвінок



Нажаль Ви не можете одночасно купити електронну та друковану версії книг. Завершіть будь ласка купівлю одного виду товару, а потім перейдіть до іншого. Дякуємо!