Дітям значно складніше впоратися з емоціями, ніж дорослим. Саме тому вони стають вередливими і влаштовують істерики на рівному місці.

Щоб цього уникнути, необхідно допомогти дитині позбавитися від надлишку емоцій. Запропонуйте дітям декілька цікавих ігор, що допоможуть їм заспокоїтися. 

Жодного звуку!

Передавайте одне одному дзвоник так, щоб він не задзвонив. Покажіть дитині, що це слід робити дуже обережно. Якщо вона захоче, нехай задзвонить у дзвоник та уважно послухає, як той звучить.

Якщо дітей багато, утворіть тісне коло. Спочатку передавайте дзвоник сусідові, а потім тому, хто сидить далі від вас. Добре, якщо для цього необхідно буде встати і підійти до когось. Головна умова — не порушувати тишу.

Змотай клубочок.

Запропонуйте дитині змотати в клубочок яскраву пряжу. Розмір клубка щоразу може ставати дедалі більшим.

Не забудьте повідомити їй, що цей клубочок чарівний, адже забирає смуток, печаль, злість і образу. Щойно починаєш його змотувати, то відразу ж і заспокоюєшся.

Я — повітряна куля.

Разом із дитиною надуйте декілька повітряних куль, потім із кожної повільно випустіть повітря. Уважно стежте за тим, як із кулі виходить потік повітря.

Потім попросіть дитину стати повітряною кулею: нехай вона набере носом у легені якомога більше повітря, а потім повільно і плавно випустить його.

Нехай дитина розповість вам про ситуації, коли вона почувається повітряною кулею, – коли її переповнюють емоції, коли вона сердиться, ображається, розгнівана.

Запропонуйте їй у таких ситуаціях використати вправу «Я — повітряна куля». Потім знову повторіть із нею цю дихальну практику.

Заспокій мишку.

Дайте дитині до рук пухнасту, м’яку, тендітну іграшку у формі мишки (чи іншого звірятка). Потім повідомте їй: «Тобі до рук потрапила маленька мишка. Вона ніжна і беззахисна. Вона боїться шуліки! Потримай її, поговори з нею, заспокой її».

Нехай дитина потримає в руках іграшку, погладить її, поговорить з нею, скаже їй добрі слова, заспокоїть. Під час гри вона і сама заспокоїться.

Спокійна вода.

Увімкніть музику, що розслабляє. Ляжте разом із дитиною на підлогу. Нехай набуде зручної для себе пози. Умова — якщо хтось поворухнеться, йому перепаде… Далі придумайте самі.

Інший варіант: можете не ставити жодних умов, а просто запросити дитину спокійно полежати і послухати музику.

Не дай листочку впасти.

Ця проста, але дуже весела гра полягає в тому, аби не дати клаптику паперу впасти на підлогу. Не можна використовувати руки й інші предмети. Дозволено тільки дути на невеликий клаптик так, аби він постійно залишався у повітрі.

Як росте дерево?

Увімкніть музику, що розслабляє, приглушіть світло в кімнаті або засуньте штори. Запропонуйте дитині повторювати за вами. Уявіть, що ви паросток, який пробивається крізь землю, аби стати деревом.

Станьте навколішки, голова теж опущена, далі почніть «розпускатися» — витягати руки і повільно підніматися вслід за ними. Рухи довільні та повільні. Зрештою має утворитися «високе дерево». Для цього витягуйтеся вгору, станьте навшпиньки.

Виконуйте цю вправу перед сном, коли вкладаєте дітей спати.

Юний археолог.

Опустіть кисть руки в таз із кінетичним або звичайним піском (можна взяти будь-яку крупу) і засипте її. Дитині слід обережно «відкопати» руку — тобто провести археологічні розкопки.

Водночас не можна доторкатися до кисті руки. Щойно дитина торкнеться вашої долоні, вона міняється з вами місцями.

Ласкаві дотики.

Доберіть 6–7 дрібних предметів різної фактури: шматочок хутра, пензлик, скляний флакон, намисто, вату тощо. Усе це викладіть на стіл. Запропонуйте дитині оголити руку по лікоть, а потім поясніть, що по руці ходитиме «звірятко» і торкатиметься ласкавими лапками.

Потрібно із заплющеними очима вгадати, яке «звірятко» торкалось руки, тобто відгадати предмет. Дотики мають бути погладжувальними, приємними.

Ще більше про особливості дитячих емоцій та виховання емоційного інтелекту — у книзі «Дитина у світі емоцій» Марії Малихіної. 

Автор: Lamentees Maravillosa

Переклад: «Тутка»

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: