Коли дитина йде у перший клас, вона автоматично опиняється посередині двох епіцентрів: школи і батьків. Для гармонійного розвитку необхідно, аби вимоги родини і освітнього закладу збігалися й були узгоджені. А що ж відбувається насправді? Згадайте, як іноді стається: ваша родина потребує більшої уваги, тому ви намагаєтеся скоротити свій час на роботі, а з іншого боку — терміни спливають, від вас чекають купи звітів. Як ви почуваєтеся? Напевно, що вас переслідують дратівливість і пригніченість. Теж саме відбувається і з дитиною.

У дошкільному віці малюки здебільшого залежні від батьків: якщо щось трапиться, їх завжди захистять, допоможуть і збережуть від усіх незгод. Коли відбувається перший крок у освітній простір, авторитет батьків починає зменшуватися. У цьому немає нічого страшного, це цілком нормальний процес. Адже якщо вчитель не є авторитетом для учнів, то навчальний процес буде неможливим. Діти в свою чергу намагаються сподобатись вчителеві, увійти в новий колектив і зарекомендувати себе. У цей час дуже часто можна почути від своєї доньки або сина: «А вчитель сказала не так, як ти, мамо». Тому коли дитина йде у перший клас, дуже важливо почати налагоджувати партнерські взаємини з учителем.

Як батькам  стати співавтором освітнього простору?

• Спілкуйтеся. Ви повинні знати все про шкільне життя своєї дитини. Дуже добре, якщо вчитель сам знаходить час, аби особисто висвітлити усю ситуацію. Але якщо це не так, то не соромтеся запитувати і виявляти зацікавленість. Завжди тримайте «руку на пульсі» шкільного життя вашої дитини.

• Не перекладайте обов’язки. Ніколи не з’ясовуйте, що важливіше: школа або родина. Не ставте дитину перед вибором та не формуйте негативне ставлення до школи. Працюйте спільно, адже ви прагнете єдиного результату.

• З’ясуйте правила і принципи.  Погляди щодо навчання і виховання повинні бути однаковими. Інакше вчитель може забороняти те, що батьки заохочують. Нова українська школа ставить за мету урахування індивідуальних потреб дитини та родинних цінностей. Обов’язково обговоріть з учителем ці пункти.

• Прислухайтеся. Якщо вчитель намагається привернути вашу увагу до якоїсь ситуації, не нехтуйте цим. Дуже часто батьки починають бити на сполох, коли їм, наприклад, пропонують додатково позайматися із дитиною читанням. Більшість мам і татусів зовсім не люблять, коли висловлюють думку щодо виховання їхньої дитини. Переборіть це відчуття «моя дитина найкраща і найрозумніша», бо вчитель не бажає нікому зла, лише пропонує те, що буде кращим для дитини.
• Ставте себе на місто дитини. Якщо дитина погано поводиться у школі, не слухає вчителя, не бажає виконувати завдання — поговоріть із нею. Дуже часто за таким проявом бунту прихована якась проблема. Намагайтеся з’ясувати це та розв’язати її разом з учителем. Пам’ятайте, що нове середовище та початок шкільного життя — це у будь-якому разі стрес для дитини.

Партнерство у школі вже має позитивний досвід, яким із нами діляться іноземні фахівці. Головний показник рівноцінного розподілу відповідальності — це гармонійний і позитивний розвиток дитини. Коли школа і родина взаємодіють, співпрацюють та ставлять спільну мету, дитина виростає всебічно розвиненою, впевненою у собі, щасливою особистістю.