«Я тобі довіряю!»

Діти здебільшого намагаються виправдати виявлену їм довіру. Тільки знаючи, що в них вірять, вони, у свою чергу, можуть довіряти собі й іншим. Якщо батьки постійно сумніваються у своїй дитині — «Навряд чи щось вийде…», «З тобою ніколи не знаєш…», «Ти ж цього не зможеш…» — маленька людина, зрештою, ображено замикається в собі, почуваючись незрозумілою, залишеною. Тому частіше говоріть дитині «Я тобі довіряю!».

«Я рада, що ти в мене є!»

Маленькі діти вірять, що саме вони є центром Усесвіту. Вони ють, що сонцевважа сходить тому, що вони так хочуть, і саме так уважають себе — зі своєї точки зору — відповідальними за все інше, наприклад, за сімейні турботи, нещасні випадки, сварки. Тим паче дитині потрібна впевненість у тому, що ви щасливі тому, що вона у вас є. У жодному разі не можна висловлюватися так: «Через тебе я повинна від усього відмовлятися!», «Якби не ти, я б…»

«Я тебе люблю!»

Діти повинні вірити в те, що їх люблять заради них самих, тому в жодному разі не можна пов’язувати це почуття з якими-небудь умовами («Спершу прибери в кімнаті!») або з тим, що дитина робить («Ти мені набрехав, тепер я тебе не люблю!»). Дитині буде зрозуміло, якщо їй скажуть: «Я тебе дуже люблю, але те, що ти б’єш братика — це недобре!».

«Я тебе розумію!»

Загубити плюшевого ведмедика, боятися темряви — усе це для дитини велике горе. У цих випадках малюк потребує співчуття й розради. Спроби підбадьорити його словами на зразок: «Це всього лише іграшка!», «Навіщо тобі ця дурниця?» або «Привиди насправді не існують!» — дитині незрозумілі. Вони — зі світу дорослих, засновані на досвіді, якого в дитини бракує.

«У тебе все вийде!»

Заохочення й схвалення потрібні дітям і стосовно того, що батьки сприймають як щось зрозуміле. Слова «Добре вчинив!», «Я знала, що ти це можеш!» або «Ми тобою пишаємося!» надихають малюка. З іншого боку, такі ярлики, як «плаксій», «розмазня» «тюхтій», або заяви на зразок «Постійно ти програєш!» або «Ти зовсім не вмієш дати відсіч!» призводять до зневірення.

«Ми завжди з тобою!»

«Що б не трапилося, мої батьки завжди мені допоможуть!» — усвідомлення цього допомагає багато що подолати. У щоденних клопотах не завжди є можливість облишити все і зайнятися тільки дитиною. Але ви можете її втішити: «Цікаво! Зараз я завершу свої справи, тоді матиму час, і ти зможеш докладно розповісти мені про все». Дитині це буде зрозуміліше, ніж якби ви сказали: «Зараз я заклопотаний».

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: