«Слава добрим лікарям!» — вигукує гіпопотам у відомій казці «Айболить». Зазвичай діти люблять слухати про доброго лікаря, але коли їм доводиться самим відвідувати лікарню, то більшість малят починають вередувати і навіть улаштовувати істерику. Звідки такий страх? Чому образ казкового лікаря так не схожий на справжніх педіатрів і як можна змінити ставлення дітей до лікарів?

Чуковський допоможе. Оскільки ви вже ознайомили дитину з казкою «Айболить», то допоможіть малюкові зрозуміти цю казку і проведіть аналогію із життям. Докладно поясніть, що лікар допомагає вилікуватися, що він добрий і нічого поганого не вчинить. Повторюйте розповідь час від часу, обов’язково згадайте її перед самим відвідуванням лікаря. Зверніть увагу на те, як дитина налаштована на візит. Її настрій може вам допомогти з’ясувати, як малюк ставиться до лікарні.

Не забороняйте іграшок. Хто сказав, що до лікарні не можна брати улюбленого ведмедика? А раптом він також захворів і йому потрібна допомога? Не відмовляйте дитині. Відвідування лікаря може стати цікавою грою. Допомогти також можуть книжки та іграшки під час очікування своєї черги. Розглядаючи картинки чи наклеюючи наліпки, ви зможете відволікти малюка від думок про майбутній огляд.

Пограйте в «лікаря». Навіщо придумані всі дитячі рольові ігри «магазин», «лікар», «кухар»? Діти полюбляють імітувати поведінку дорослих. Придбайте набір із дитячих медичних інструментів і розкажіть малюкові, навіщо кожен з них потрібен і, звісно ж, пограйте в «лікаря». Це допоможе дитині скласти уявлення про справжній лікарський прийом.

Обман — не вихід. Часто батьки намагаються пом’якшити «страждання» дитини від уколу. Для цього вони запевняють, що укол — це не боляче, що лікар нічого не робитиме, а лише огляне. Це дуже шкідливо для ваших стосунків із дитиною. Ви ризикуєте втратити довіру малюка. Також не правильно лякати лікарем. Наприклад, дитина не хоче одягатися в холодну погоду, і мама сварить її погрожуючи: «Ось захворієш, заберуть до лікарні!». Так у дитини складеться хибне уявлення, що лікарня — це страшно і боляче.

Детально поясніть кожен крок. Найчастіше діти вередують не через свою неслухняність і не через те, що вони дійсно бояться болі. Їх лякає невідомість. Розкажіть, що саме очікує на дитину в кабінеті лікаря, навіщо потрібна певна процедура. Не ускладнюйте, скажіть: щеплення потрібне, щоб потім не захворіти, а кров на аналізи беруть для того, щоб зрозуміти, чим ти захворів і як краще тебе лікувати.

Налаштуйтеся позитивно. Дитина завжди відчуває емоційний стан матері, тому не нервуйте і зберігайте спокій. Підбадьорюйте малюка.

Лікуйтеся в найкращих лікарів. На жаль, зараз можна часто натрапити на недобросовісних медиків. Як так виходить, що навіть дитячі лікарі виявляють абсолютну безграмотність у своїй галузі, судити не нам. Єдине, що ми можемо, — це обрати найкращих спеціалістів для своїх дітей. Розпитайте знайомих, почитайте відгуки про лікарні.

Лікарі часто самі провокують дітей до плачу своїм ставленням. Тому звертайте увагу не тільки на їхні професіональні якості, але й на людські. Від першого лікаря залежить ставлення дитини до лікарні. Про це слід пам’ятати, відвідуючи стоматолога та інших спеціалістів. Якщо, наприклад, звичайний медогляд педіатра полягає лише в прослуховуванні дихання, то навряд чи він може налякати маленького пацієнта, натомість різноманітні залізні машинки з голками, якими хочуть чистити дитячі зубки, напевне справлять негативне враження про лікування.

Хороші лікарі вдаються до різноманітних відволікальних способів. Обирайте такі лікарні, у яких кабінети обладнані телевізором, картинками, іграшками, а лікарі не цураються смішних шапочок і залюбки можуть поговорити з дітьми на різні теми. Якщо дитина зможе потоваришувати з лікарем, то й лікування буде успішним.

Ставлення дитини до лікарні здебільшого залежить від розповідей дорослих. Батьки повинні подбати про те, щоб дитина зрозуміла, що лікар — це не ворог, а помічник. Крім того, важливо виховати в дитині поважне ставлення до лікарської професії, бо, на жаль, останнім часом думка про лікарів погіршується, часті розмови і скарги на них теж можуть вплинути на формування ставлення дитини до лікарів. Лікар — це благородна професія, і ми багатьом із них завдячуємо своїм здоров’ям.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: