Годування дитини — таїнство. Не гоже годувати дитину посеред людного місця. У літаку пасажирів із дітьми постійно намагаються ізолювати від «нормальних людей». «Удома треба сидіти!» — лунає у слід тим, хто ще нещодавно вважався цілком нормальним громадянином, який міг ходити у музеї та їздити на метро. 

Знайомо? А все тому, що суспільство всіма силами намагається не порушувати тему батьків і дітей. Суспільство знає краще. Воно краще знає, що вам нікуди не потрібно виходити, а якщо ви вийдете, то воно неодмінно розкаже і покаже: куди піти, скільки шапочок надіти на дитину, як садити на горщик та відлучити від грудей. 

Чому суспільство поводиться так, нібито батьки з маленькими дітьми заважають їм насолоджуватися життям? Чому молоді матусі турбуються про те, чи не образить когось їхнє рішення годувати дитину у людному місці? Чому мами соромляться сказати, що вони втомлюються?

Бути батьками у сучасному світі — це жити у пастці. З одного боку, від тебе постійно щось вимагають, з іншого, — тобою нехтують. Доводиться постійно оборонятися.

Батьківство буде природнім тоді, коли молодій матусі не потрібно буде роздавати цукерки всім пасажирам літака як вибачення за те, що під час польоту дитина може розплакатися. Краще б цукерки роздавали ті, хто у брудних шкарпетках у потягах їздить. Але ж ні, розгублену маму легше критикувати, коли вона сама перебуває у стресовій ситуації.

Батьківство буде природнім тоді, коли жінка, незалежно від того, скільки у неї дітей та які її кар’єрні успіхи, уважатиметься повноцінною частиною суспільства. Коли мам припинять принижувати словами: «Ти ж у декретній відпустці сидиш, не працюєш. Чого тобі втомлюватися?».

Коли жінок припинять відправляти годувати дитину в туалет, аби ніхто не бачив.

Коли діти у громадських місцях будуть вважатися людьми, а не тими, кого потрібно ізолювати в окремій ігровій кімнаті.

Необхідно дозволити батьківству бути помітним. Не ховати і не соромитися його. Чим більше людей знатиме, що не всі жінки після пологів виглядають як герцогині у Великій Британії, тим менше будуть знецінювати процес дітонародження. 

Чим більше підтримки отримуватимуть молоді батьки, тим менше їм доведеться скаржитися на втому. 

Чим менше ми, самі батьки, будемо знецінювати відмінний від нашого досвід, чи менше висміюватимемо дії інших батьків, тим ціннішими стануть наші знання. Поради вже не виявляться непроханими. 

Бути батьками — це зрощувати ще одну, можливо, і декілька, повноцінних ланок суспільства. Тож будьмо терпимішими одне до одного. І тоді, поступово, батьківство стане природнім. І більше не потрібно буде обирати заклад громадського харчування, у правилах якого прописано: «Без маленьких дітей».