Найпростіший спосіб змусити дитину поводитися так, як потрібно — налякати її; але цей спосіб дуже небезпечний для психіки дитини, тому психологи одностайно радять відмовитися від залякувань.

Погроза — це завжди тиск, психологічне насильство, бо передбачає жахливі наслідки в разі неслухняності. Батьки ще й спеціально залякують, щоб досягти ефекту. Але неважливо, що це: шантаж («Не зробиш уроки — гуляти не підеш!») чи просто залякування («Будеш галасувати — тебе поліцейський забере!»). Суть у тому, що погрози змушують робити, як наказано, і ніяк інакше.

Точно в ціль

Звісно, діти різні, тому не кожну зупиняють лякання, але зазвичай батьки пробним шляхом знаходять «больову точку», ту саму погрозу, що діятиме найкраще: монстри, доктори, поліцейські, позбавлення мультиків… Чому це так погано — звертатися до залякувань? У дитини, яку змушують щось робити чи не робити загрозами, зникає власна ініціатива, та припиняється будь-який супротив обставинам. Також залякування провокують неврози, енурез, заїкання та кошмари. Дитяче мислення оперує образами (а не поняттями, як доросле), уява й так населена міфічними істотами.

Буквально на днях авторка цих рядків бачила матусю, яка намагалася обробити подряпину трирічному синові. Вона кричала: «Не крутися! Будеш крутитися, я тебе вб’ю! Я вб’ю тебе просто зараз!». Стороннім від цього стало страшно, а уявіть, що відчув малюк, і так уже наляканий подряпиною?

Традиції та сучасність

За радянських часів, коли всі мали бути однаковими, найстрашнішим було колективне засудження. Досі представники старших поколінь хвилюються, «що люди скажуть». На щастя, зараз настала нова епоха, коли люди можуть мати власну думку і виглядати так, як бажають. Нинішні діти бояться засудження дорослих, залишитися на самоті, болю та чудовиськ.

Чим замінити залякування, читайте у другій частині!

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: