Книги для гармонійного розвитку Вашої дитини

Дитина не слухається, не повертається додому з прогулянки. Дії батьків?

Дитина репетує, кричить, мама тягне її за руку, малюк упирається, зрештою вона хапає його на руки та швидкими кроками біжить додому, аби припинити цей концерт — ситуація, знайома, мабуть, кожному. Причини істерики можуть бути різними, але дуже часто це — небажання дитини повертатися додому з прогулянки. До 3-х років на руках дитину ще якось можна донести, а потім матусі доведеться складно. Аби уникнути цього, необхідно знати, які дії є неправильними і як діяти.

Неправильна тактика батьків

Батьки починають кричати: «Скільки можна гуляти? Ходімо додому! Я тобі що сказала? Ти не чув? Ти глухий?» На крик узагалі ніхто позитивно не реагує, діти починають кричати у відповідь, або ігнорувати. Але додому повертатися не поспішають.

Батьки погрожують та б’ють: «Якщо зараз не підеш зі мною додому, то я тебе потім відлупцюю так, що п’ята точка болітиме, а потім у куток поставлю, під коліна гороху підкладу — стоятимеш! Зрозумів чи ні?» По-перше, ви будете виглядати м’яко кажучи кепсько, по-друге, налякаєте інших дітей, а своя дитина, може, трохи й злякається, але все одно відразу не побіжить додому.

Батьки йдуть без дитини, або ховаються за будівлі чи дерева, що поряд. «Ну все, я пішла, тепер ти мене не знайдеш більше, нехай тебе заберуть чужі люди!» Таким чином дитину можна лише налякати, вона втратить довіру до оточуючи і до світу взагалі. Не варто знущатися зі своєї дитини. Це лише здається, що залякування — це гра, насправді, якщо робити так регулярно, можна виховати закомплексовану, залякану, невпевнену особистість.

Батьки починають звинувачувати дитину: «Яка ти погана дівчинка (хлопчик)! Як же так можна робити? Не хочеш повертатися додому, а казала, що будеш слухатися! Усе, мені така погана дитина не потрібна!» Це вкрай неправильно, батьки навмисне починають програмувати дитину на те, що вона погана, нікому не потрібна. З такими настановами виникає нелюбов до себе з дитинства, особливо це погано впливає на дівчат (яким удвічі більше раз, ніж хлопцям, необхідно говорити, що вони найкрасивіші, найкращі та найцікавіші).

Батьки ігнорують дитину після того, як вона не зробила те, що вимагали. «Я з тобою більше не розмовляю. У мене більше немає сина (доньки)! Ти мені більше не син (донька)! Я тебе більше не люблю! Роби, що зваго будь-що, а я пішла додому!» Це страшні слова. Так узагалі небезпечно говорити, а раптом щось станеться й у матері не стане сина. Вона все життя пам’ятатиме ті страшні слова: «Усе, в мене більше немає сина!» Гніваючись, краще мовчати, переждати, аби не наговорити зайвого, особливо це стосується імпульсивних матусь.

Правильна тактика батьків

Батьки не б’ють, не кричать, завжди залишаються спокійними, посміхаються і намагаються жартувати з дитиною. «А хто це не хоче повертатися додому? То, мабуть, неслухняний зайчик! У мене дуже слухняний, добрий та розумний синочок (донечка)! Він зараз трішечки ще пограється й обов’язково піде з мамою додому. Так, Сашко (Машенько)?» Ви наче відповідаєте за малюка і таким чином налаштовуєте його на позитивний лад, дитина впевнена, що її люблять, вона перебуває в гарному настрої та врешті-решт починає збиратися додому.

Батьки заздалегідь домовляються з дитиною про конкретний час на прогулянці. Можна навіть завести будильник. «Зараз 11:00. Дивись на годинник! Коли буде 12:30, ми будемо повертатися додому! Цілих півтори години ти зможеш веселитися та бігати. Але, якщо я тебе покличу додому, потрібно збиратися. Я тобі обов’язково покажу годинник, ти сам побачиш час!» Таким чином дитині дуже подобається, що з нею домовляються, як із дорослою, вона вчиться орієнтуватися в часі. За деякий період сама проситиметься додому, коли настане час повертатися.

Батьки адекватно сприймають позапланові ситуації. Дитина дуже загралася, а час уже повертатися додому, вона зустріла друга, якого давно не бачила та проситься погратися довше, ніж завжди. Ставтеся з розумінням до свого малюка. Необхідно враховувати дитячі бажання та дитячі справи. Дайте дитині ще півгодини, пообіцяйте, що вийдете гуляти пізніше, або завтра, домовтеся з його друзями. І нехай не буде так, як запланували, але дитина оцінить ваше ставлення до її бажань.

Батьки розповідають про цікавий період часу, що дитина зможе провести, якщо повернеться додому. «А зараз ми підемо додому, а дорогою я покажу тобі красиві квіточки, вони вже почали розцвітати. А ти бачив собачку ту чорненьку? Пішли подивимося, можливо, вона там гуляє зараз, або пошукаємо, де вона. Ходімо додому, питимемо чай зі смачним варенням. А може, зайдемо до магазину та купимо печиво?» Тільки ніколи не обманюйте малюка, обіцяйте лише те, що ви в змозі виконати саме зараз, а не через тиждень чи взагалі ніколи.

Батьки завжди хвалять дитину, якщо вона слухається, відразу погоджується йти додому, завжди на це звертають увагу. «Який гарний хлопчик (дівчинка), ти у мене слухняний і все розумієш. Іншим разом ми пограємося більше часу, а сьогодні час повертатися! Я тебе люблю!» — це ніколи буде не зайвим. Адже здебільшого батьки звикли лише звинувачувати, сварити дітей. А хвалити дітей, на жаль, нерідко забувають!

Усім батькам завжди хочеться, аби діти були ідеальними, не балувалися, не бігали, не бешкетували. А чи замислювалися ви, чи то нормальні діти?

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ:

 



Зворотній дзвінок



Нажаль Ви не можете одночасно купити електронну та друковану версії книг. Завершіть будь ласка купівлю одного виду товару, а потім перейдіть до іншого. Дякуємо!