Нашi книги для гармонійного розвитку Вашої дитини

Дитина робить уроки самостійно — це недосяжна мрія чи реальність?

Часто батьки настільки турбуються про оцінки своїх дітей, що не помічають, як починають проходити знову шкільну програму разом зі своєю дитиною. Мами спілкуються одна з одною щодо того, як розв’язувати  сьогоднішню задачу з математики, телефонують учителям, щоб дізнатися про домашні завдання.

Якщо ви одна з таких матусь, то зупиніться на мить і запитайте себе: «Хто вчиться у школі — ви чи дитина?» Малюк уже настільки звик до вашої допомоги, що навіть не сідає за уроки без вашої команди.

Дехто, можливо, уважає, що дитина сама навчиться виконувати уроки без допомоги у старших класах. Насправді, більш ймовірним є два інших варіанти: або ви продовжите контролювати процес виконання домашньої роботи аж до 11-го класу, або ви раптово припините це робити, а дитини з незвички взагалі облишить непотрібне, на її думку, заняття.

Відлучати школярика від своєї допомоги слід ще у початковій школі. Саме у віці 7–10 років діти найбільше виявляють інтерес до навчання, а також ще добре відчувають батьківський авторитет. Є різні способи привчити дитину робити уроки самостійно, але спочатку необхідно визначити причину, що заважає дитині самоорганізуватися.

Страх помилитися. Дитина просто боїться робити уроки сама. Замисліться, чи ви не занадто вимогливі до школяра. Дитина відчуває, що не виправдовує ваших сподівань за оцінками і через те починає ненавидіти школу. Допомогти в такому випадку може лише ваша поблажливість. Не вимагайте від малюка більше, ніж він здатен зробити. Якщо стабільно дитина вчиться на достатньому рівні, то навряд чи вона закінчить школу із золотою медаллю. Будьте пильні, якщо успішність школяра знизиться на рівень.

Нерозуміння домашнього завдання. Часто діти звертаються за допомогою, бо дійсно не можуть зрозуміти умов задачі чи розв’язати рівняння. Поступово відчуття нерозуміння може перетворитися на звичку, і дитина починає відмовлятися розмірковувати. «Навіщо розбиратися самому, якщо мама чи тато пояснять швидше і зрозуміліше?» Ви, звісно, зможете відрізнити удаване нерозуміння від справжнього. Якщо дійсно є прогалини у навчанні, то залучіть до розв’язання проблеми учителя.

Брак батьківської уваги. Діти таким чином просто намагаються відволікти вас від усього і привернути до себе. Дитина потребує спілкування з батьками. Знайти час на обійми, слова любові можна навіть у найбільш завантаженому роботою дні. Прохання зробити уроки разом стане не єдиним способом привернути батьківську увагу.

Конкретні поради батькам. Ви вже пройшли шкільну програму і зараз більшість завдань здаються вам елементарними. Та не забувайте, що для дитини все відбувається вперше. А для молодшого школяра виконання домашньої роботи взагалі справа надскладна. Тому не починайте привчати дитину виконувати самостійно уроки одразу ж від першого дня шкільного життя.

У перші дні ваша допомога все ж таки знадобиться. Не показуйте дитині, що ви виконуватимете з нею (або за неї) домашнє завдання від початку до кінця. Спочатку ви дійсно сідатимете за стіл разом із малюком, діставатимете з полиці підручники і складатимете зошити на завтра, але тільки задля того, щоб показати дитині, як робити це все самостійно. Пояснюйте, що все має відбуватися за чітким планом: прочитати завдання у щоденнику, дістати необхідні підручники, виконати спочатку письмові вправи, потім усні, можливо чергувати їх, скласти портфель. Якщо хочете, намалюйте підказку і прикріпіть її на видноті.

Не відмовляйте, якщо допомога дійсно потрібна. Інколи дитина звертатиметься до вас через те, що завдання справді складне для неї. Поступово слід налагодити зв’язок з учителем. Важливо, щоб цей учитель мав за мету навчити, а не виставити оцінки, і був готовим ще пояснювати матеріал. Так дитина знатиме, що незрозумілі питання обов’язково будуть обговорені на уроці або індивідуально, і не боятиметься, що отримає «двійку». Адже в тому, що дитина не зрозуміла матеріал уроку, винна не тільки вона, але й учитель, особливо, якщо тему не зрозуміли й інші учні.

Умови, що сприяють виробленню навичок самостійності. Привчіть дитину до того, що домашнє завдання — це робота, що має проводитися в певний час і в одному місці. Організуйте це місце, тобто робочий куточок — кімнату або хоча б письмовий стіл з полицями, зручним стільцем, лампою. Робочий куток має бути зручним, щоб фізичний дискомфорт не відволікав від роботи. Визначте час на виконання уроків. Найпродуктивнішим уважаються години з 15:00 до 18:00.

Цікаві батьківські методи, щоб привчити дитину до самостійності в уроках. Деякі батьки вигадують різноманітні хитрощі, що допомагають привчити дитину виконувати завдання самотужки.

«Карта скарбів». Потрібен час і фантазія. Малюють карту з алгоритмом дій пі час виконання домашнього завдання. Дитина, ідучи за цими пунктами і виконуючи їх, поступово відкриває заховану букву і складає слово-скарб, що отримує, коли закінчіть домашнє завдання. Ласощі чи гра на комп’ютері цілу годину — скарб батьки вигадують на власний розсуд.

«Мама-учень». Стане в пригоді для усних уроків. Пропонуйте дитині пограти роль учителя і розповісти мамі вивчений матеріал: вірш, переказ казки, відповіді на питання.

«Збери 10 зірок — отримай приз». За кожне успішне самостійне виконання домашнього завдання нагороджуйте дитину однією наліпкою, що можна наклеїти на спеціальному плакаті. Зібравши 10 (15, 20…) таких «нагород», дитина отримує приз. Чудова мотивація до навчання!

Привчати дитину до самостійного виконання домашнього завдання варто, адже ви не тільки полегшите собі життя, але й навчите малюка відповідальності й організованості, а також розраховувати на свої сили. Але не поспішайте, не створюйте стресових ситуацій і не чиніть різких дій («Усе! Від сьогодні ти все робиш сам!»). Поступовість — один із принципів успішного засвоєння будь-якого матеріалу.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ:



Зворотній дзвінок



Нажаль Ви не можете одночасно купити електронну та друковану версії книг. Завершіть будь ласка купівлю одного виду товару, а потім перейдіть до іншого. Дякуємо!