«Припини!»

Натомість скажіть: «Мені потрібно, аби ти йшов трохи повільніше — як черепашка, а не біг, бо ми на небезпечній парковці».

«Я» -речення сприймаються інакше, ніж «Ти»-речення. Діти реагують значно краще, якщо ми спілкуємося з ними не з позиції обвинувача. Ба більше, якщо ми фокусуємо увагу дитини на тому, чого ми від неї хочемо, то це чудовий спосіб спрямувати її (на відміну від того, коли ми говоримо дитині, чого ми НЕ ХОЧЕМО, аби вона робила!)

«Не плач!»

Натомість скажіть: «Те, що тобі сумно, — цілком нормально. Я перебуватиму поруч, якщо я тобі знадоблюся. Знаю, що ти зможеш подбати про себе!».

Це просто неймовірно — наскільки чуйними бувають діти, якщо ми не змушуємо їх «придушувати» свої почуття або не намагаємося змусити їх припинити вередувати. Дайте дітям можливість і навчіть їх самостійно пережити те, що вони відчувають, тоді вони незабаром позбудуться нудьги, ба більше, підвищать самооцінку.

«Не переймайся через таку дрібницю!»

Натомість скажіть: «Що ти міг би зробити, аби допомогти собі почуватися краще?».

Коли ми даємо дітям можливість самим піклуватися про себе, ми їм робимо неймовірний подарунок! Діти, які навчаються цілісно переживати свої емоції, намагатися заспокоїтися, мають більш високу самооцінку і менше потрапляють у неприємні ситуації. (У книзі «Дитина у світі емоцій» ви знайдете багато корисних порад психолога з розвитку емоційного інтелекту у дитини.)

«Нумо я сама це зроблю!»

Натомість скажіть: «Схоже, тобі потрібна хвилинка, тому я сяду ненадовго і почекаю!»

Заспокоїтися потрібно саме нам, батькам. Зупиніться і дайте дитині можливість самій зав’язати шнурки на взутті або визначити, на який поверх підніматися на ліфті, вивчаючи написи. Діти часто роблять чудову справу — нагадують нам, аби ми жили в сьогоденні. Нехай вас не дратують не надто акуратно прибрана постіль чи взуття не на тій полиці. Тут мета: дозволити дитині робити спробу, зазнавати поразки і намагатися знову, закріплюючи відчуття здатності щось зробити. У такий спосіб вона не залежатиме повсякчас від нас, коли потрібно буде щось зробити!

 «Ти ще маленький для цього!»

Натомість скажіть: «Мені не дуже подобається, що ти ходиш по верху того цегляного паркану, оскільки я непокоюся, що ти можеш впасти і забитися».

Коли ми говоримо про наші переживання і страхи, наші діти сприймають і поважають це значно більше. Діти часто почуваються дорослими, сильними, великими і здатними робити великі справи — швидко їздити на велосипеді, лізти на високі паркани та носити великі склянки із соком, але ми не готові поки ризикувати. Донесіть це до своєї дитини через «Я»-речення, тоді вони чинитимуть опір менше.

 «Заспокойся!»

Натомість скажіть: «Бачу, що ти засмучений. Що ти відчуваєш?»

Коли ми допомагаємо дитині зрозуміти свої емоції та зрозуміло про них розповісти — це дуже важлива складова позитивного батька. Коли дитина почувається комфортно, відчуваючи емоцію і розповідаючи про неї іншим (замість того, аби спробувати ПРИМУСИТИ її зникнути), поведінка стає  зрозумілою і керованою.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: