Прив’язаність дитини до матері формується в перші роки життя, але впливає на всі стосунки людини у подальшому. Якщо прив’язаність формується правильно, дитина почувається безпечно, вона щаслива, бо відчуває материнську любов. Подорослішавши, вона не зазнаватиме труднощів під час налагодження контакту.

Іноді у ранньому віці зв’язок між мамою та дитиною порушується: через хворобу та тривале перебування мами у лікарні, через ранній вихід на роботу та інші причини. Дитина страждає через відсутність мами, що провокує так звану травму прив’язаності.

Лікувати таку травму потрібно через відновлення контакту з матір’ю: обійми, багато уваги, час разом. Доповнити терапію можуть особливі іграшки.

У таких іграшках обов’язково є велика батьківська фігура і маленька дитяча: наприклад, мама-ведмедиця та маленьке ведмежатко. Дуже важливо, терапевтично, щоб материнська фігура обіймала дитячу, захищала.

Але також важливо, що ці дві фігури можуть роз’єднуватися. Це демонструє, що малюк може від’єднуватися, а після «роботи» чи «прогулянки» знову приєднуватися до мами. Ситуації розлуки та зустрічі потрібно відтворити у грі, зміцнити віру, що розлука обов’язково завершиться єднанням. Так лікується дитячий страх «мама залишила мене назавжди».

Якщо малюк відвідує дитсадок, можна розділити таку іграшку: матуся бере із собою одну частину, а дитина — іншу, і вони обіцяють увечері знову їх з’єднати.

Також корисні та терапевтичні спеціальні дерев’яні пазли: наприклад, сім’я з чотирьох слонів (мама, тато і двоє малюків). Або мама-бегемотиця і малюк-бегемотик, що розміщується у неї під животом. Знаходитися біля маминого живота — це ніби повертатися у той внутрішньоутробний рай, де дитина перебувала цілковито захищеною до народження.

Пазли мають невелику кількість деталей (3–5), тому малюк цілком зможе з ними впоратися (звісно, з вашою участю!). Додатковий ефект — тренування уваги та моторики пальців.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: