Пропонуємо вам повчальну казочку  від Олени Харченко. Маленький горобчик сьогодні вперше вилетів на прогулянку без мами. Він поки ще літав не дуже високо над землею, тому що трошечки боявся. Горобчик старанно махав своїми маленькими крильцями. Він уже літав майже так само добре, як його тато горобець. Потрібно було ще тільки трішечки підрости й підучитися. Але раптом маля почуло чийсь сміх:

— Ха-ха-ха! Ви тільки подивіться, як це пташеня літає! — показуючи лапкою на маленького горобчика, сміявся маленький зайчик. — Ніколи ще такого не бачив! Ха-ха-ха!

Почувши такі слова, маленький горобчик страшенно засмутився. Він сів на гілку й гірко заплакав.

— Не плач, горобчику, — сказала ворона, яка усе бачила й чула. — Я спостерігала за твоїми польотами. Ти відмінно літаєш, адже це нелегке заняття. Особливо для маленьких незміцнілих крил.

— Ви правда так уважаєте? — схлипуючи, запитав горобчик.

— Звичайно! — упевнено відповіла ворона. — Я теж колись училася літати. Повір мені, маля, незабаром твої крила зміцніють, і ти літатимеш, як твій тато — і високо, і швидко.

Почувши такі слова, горобчик трішечки заспокоївся.

— А тобі, маленьке нерозумне зайча, я хочу сказати, що ти вчинив погано. Скривдив маленького горобчика. Але ж сам ти поки що теж не навчився стрибати, як дорослі зайці. Та над тобою ніхто не сміється! Сказала так ворона й суворо поглянула на маленького зайчика.

— Що ж мені тепер робити? — тихенько запитав він. — Я не хотів кривдити горобчика. Я просто не подумав! Невже мені тепер ніяк не можна виправитися?

— Можна. Є один спосіб.

— Який?

— Є спеціальне «чарівне» слово.

І ворона підлетіла до зайченяти й щось прошепотіла йому на вушко. Зайчик послухав її, а потім підійшов до горобчика й сказав:

— Пробач мені, будь ласка, горобчику, я зовсім не хотів тебе скривдити.

Відтоді маленьке зайча більше ніколи й ні з кого не сміється.

Запитання для дітей

• Чому заплакав маленький горобчик?

• Хто сказав горобчикові образливі слова?

• Хто підказав зайченяті «чарівне» слово?

• Які «чарівні» слова знаєш ти?