Казочка “Розумний горошок” для вашого малюка!
Усе життя чоловік і дружина вирощували горох на своєму полі. Постаріли вони і не змогли більше працювати. Залишився в них останній стручок гороху. Відкрила дружина стручок і знайшла в ньому одну горошину, але й та на підлогу впала.
— Немає в нас ні грошей, ні сина, нікому нас годувати, — заплакала стара.
— Не плачте, мамо, я буду вашим сином і здобуду вам багатство, — дзвінко крикнула горошина, викотилася за поріг і вирушила до міста, де був великий морський порт. Там горошина залізла у мішок із горохом і з ним потрапила на корабель. Корабель виряджали за золотом. Довго він плив у морі, і в матросів від нестачі вітамінів почалася страшна хвороба — цинга, від якої розхитуються зуби, незабаром людина слабшає і вмирає. Капітан не знав, що робити: урятувати людей могла тільки свіжа зелень, а на кораблі були лише сухарі, сухий горох та консерви.
Прикотилася горошина до капітана і питає:
— Що мені даси, якщо я людей від цинги врятую?
Капітан здивувався, що горошина розмовляє, але відповів:
— Половину золота віддам, тільки допоможи.
Наказала горошина замочити горох у великих тазах, а коли в нього з’являться зелені паростки, їсти його разом із паростками. З’їли матроси паростки гороху, і пройшла у них страшна хвороба.
Дуже здивувалися бідні старі, коли до їхнього будинку під’їхав візок, навантажений мішками із золотом, і горошина дзвінко крикнула:
— Приймайте, батьки, багатство.
Купили собі старі великий затишний будинок і зажили в теплі та ситості, а горошину свою на золотому блюдечку зберігали. Нудно горошині лежати без діла, і каже вона:
— Піду собі наречену шукати.
Викотилася горошина за поріг і покотилася до столиці, до палацу самого царя. Закотилася горошина в кімнату принцеси і причаїлася в кутку.
Увечері прийшла принцеса і каже сама до себе:
— Ніколи я не вийду заміж. Усім нареченим батько ставить три запитання, але ніхто не може правильно на них відповісти.
— Не журися, принцесо. Коли цар-батечко нареченому твоєму питання ставитиме, заховай мене в кулачку, і я постараюся йому допомогти.
От приїхав до принцеси наречений. Познайомив його цар із донькою, а потім питає:
— Якщо врожаю не буде, чим ти народ нагодуєш?
Задумався наречений, не знає, що сказати, а горошина відповідає за нього:
— У країні твоїй порожніх місць багато. Посаджу на них горох. Якщо пшениця і жито не вродяться, можна в хліб горохову муку додавати, від цього він тільки смачніше буде. Та й сама горохова каша нагодує людей не гірше за будь-яку іншу.
Зрадів цар, почувши розумну відповідь, і поставив друге запитання:
— Погрожує тобі флот ворога, а в тебе немає кораблів військових, як захистишся?
Знову за нареченого горошина відповіла:
— Відправлю на ворожі кораблі слуг із подарунками. Серед подарунків мішки з горохом покладу. Як покладуть слуги мішки з горохом у трюми кораблів, накажу їм таємно вилити на них води побільше. Горох набубнявіє, і кораблі розірве.
— Бач, розумний який, — здивувався цар і поставив останнє запитання:
— Яким має бути цар, щоб народ його любив?
— Цар повинен свій народ жаліти і справедливим бути, — відповіла горошина. —
Дай я тебе розцілую, молодець, — цар схопився і почав цілувати нареченого, який від похвал прибрав гордого вигляду.
— Поцілуй і ти його, дочко моя.
— Я, батечко, краще поцілую цю горошину, — сказала принцеса й розтулила долоньку. — Це вона за нареченого на всі ваші запитання відповіла.
Принцеса поцілувала горошину, і тієї миті перетворилася горошина на стрункого принца Горошка. Зіграли веселе весілля. Ото раділи старі, коли в них з’явилося п’ятеро внучат — маленьких принців Горошків!
З апитання та завдання
1. Якою була горошинка?
2. Як би ти відповів на запитання царя?
3. Розкажи про мудре правління царя Гороха.
