Згадайте цей приємний смак дитинства… Не потрібно було нічого говорити, аби батьки одразу виконували все бажане. Необхідно було лише трішки зажуритися. Усі проблеми розв’язували батьки, усуваючи причину роздратування. Звісно не кожний дорослий може похвалитися подібним дитинством, але що стосується сучасних дітей, така поведінка є поширеною.

Дитина може голосно стукати ложкою по каструлі, гратися з вашою обручкою, вимагати ваш телефон, а ви все йому дозволяєте, бо інакше маленький командир не заспокоїться.

Насправді ж, такою поведінкою ви не робите дитину щасливішою. Звичка отримувати все і просто тієї хвилини, коли цього заманулося, призводить до розладів та значного стресу у майбутньому. Щоразу, коли дитина буде отримувати відмову або хтось не виконуватиме її команд, вона переживатиме надзвичайне психологічне навантаження. Звідси можуть формуватися агресія, розпач та інші психологічні проблеми.

Чому так відбувається?

Щоразу, коли дитина починає вередувати чи вимагати чогось, це свідчить про її бажання привернути вашу увагу. Насправді ж, їй потрібен хтось, хто може її захистити. Вона бажає відчути та побачити голову родини. Того, хто всім управляє та розв’язує всі проблеми. Значно краще дитина почуватиметься, якщо саме ви візьмете роль головнокомандувача та припините заохочувати її роль у цьому. Відчувши, що головний ви, усі ці маніпулювання та вимагання припиняться.  

Упроваджуємо правильну владу

По-перше слід усвідомити, що дитина не переросте таку поведінку, і це не вікові особливості.  Згодом ситуація лише погіршиться, а будь-яка спроба впоратися з ситуацію спричинятиме нові суперечки та конфлікти.

Щоб ваша дитина не стала зарозумілою та вимогливою, слід виплутуватися з цієї пастки одразу.  Оцінюйте та адекватно реагуйте на вимоги дитини. Наприклад, якщо дитина хоче сісти саме на той стілець, на якому вже сидите ви, можна спокійно і впевнено відповісти їй: «Я розумію, що ти хочеш тут сісти. Але тут вже сиджу я. Ти можеш сісти мені на коліна або на інший стілець».

Так, вам може здаватися, що така ваша поведінка дуже сувора, але насправді це дасть можливість дитині зрозуміти, що головний — ви. Поступово дитина почне усвідомлювати, що ви піклуєтеся про неї та ладні допомогти, але останнє слово залишається за вами.

Не очікуйте швидких та миттєвих результатів. Щоб перебудувати власну поведінку, дитина потребує часу, доки вона звикне до нових умов. Тому будьте терплячими, зберігайте спокій та контролюйте звички маленького командира.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: