У повсякденному житті можна зустріти багато слів «молодець!», адресованих дитині. Схвалення, підтримка та мотивація дитини — важливі. І ми у жодному разі не заперечуємо їхньої цінності. Але як насправді хвалити дитину та не використовувати слово «молодець» як псевдосхвалення? Говоримо далі.

Залежність від схвалення

Не розплескав супу? Молодець! Правильно надягнув носки? Молодець! Чим більше ми схвалюємо дії дитини, тим більше вона починає потребувати наших гарних слів та задоволеної усмішки. У неї закладається зв’язок: правильна дія = задоволені батьки = схвалення. Коли ж ні, може навіть підвищуватися тривожність дитини, якщо схвалення від батьків (а у майбутньому інших авторитетних людей!) не пролунало. А ще страх зробити щось не так.

Маніпуляція та страх власної думки

Часто батьки схвалюють дитину, коли вона поводиться добре або не створює зайвих привидів для емоційного вибуху. Психологи часто називають такі ситуації «зручними» для батьків. Вони схвалюють дитину за її «зручність». Знову ж таки, може формуватися залежність дитини від схвалення батьків. Вона більше намагатиметься поводитися так, як від неї очікують. З дитинства це перейде й у доросле життя, що супроводжуватиметься правилом догодити іншим, навіть якщо тобі від цього добре не буде.

Утрата задоволення від досягнень

Дитина має навчитися у першу чергу задовольняти власні потреби шляхом досягнень. Це коли ти робиш щось не для схвалення іншими, а для себе. Постійний потік оцінок поведінки дитини заважає їй зрозуміти, що є важливим для неї. «Погано» або «добре» — це дуже розмиті поняття. Звісно, є норми моралі й етики, але не можна оцінити те, що стосується почуттів та особистого вибору. Радійте разом із дитиною, коли вона пишається собою, бо сьогодні змогла з першого разу правильно одягнутися. Не оцінюйте, просто розділіть із нею її задоволення від досягнення.

Яка існує альтернатива звичайному «молодець»? Розповімо у наступному пості.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: