Оберігати дітей від зовнішнього світу повсякчас неможливо. Згідно з відомим висловом, батьки мають не просто нагодувати дитину рибою, але й навчити користуватися вудкою. Така стратегія гарантує, що малюк виросте у дорослого, який уміє долати перешкоди та будувати своє життя. Наводимо план дій щодо привчання дитини до самостійності.

Самостійність — це не безконтрольність. Саме ви спрямовуєте розвиток навичок дитини. Чим більше навичок вона засвоїть під вашим контролем, тим краще.

Дитина формує будь-яку навичку у 5 етапів.

  1.     Спостерігає за послідовністю дій: наприклад, які продукти потрібні для салату, як їх обробляють та змішують.
  2.     Допомагає готувати справу: дістає продукти з холодильника, зачитує з рецепту послідовність дій, перемішує нарізані овочі.
  3.     Намагається робити справу, тепер уже дорослий допомагає: показує, як правильно очищувати овочі, щоб не порізатися.
  4.     Робить справу сама: дістає за рецептом продукти, очищує, нарізає, змішує. Дорослий лише перебуває поруч та контролює: нагадує, що час приготувати салат, спостерігає, щоб дитина не забула чогось, не порізалася.
  5.     Виконання справи за відсутності дорослого.

Основні етапи навчання самостійності:

  1.     Від 1,5 року, коли дитина вчиться сама впевнено тримати ложку, і протягом дошкільного віку засвоюються навички категорії «Моє тіло»: їсти столовими приборами, одягатися, умиватися тощо.
  2.     Після «кризи 3-х років» діти починають засвоювати навички з категорії «Мої речі»: складати іграшки на місце, прибирати за собою, вибирати одяг відповідно до погоди. Наприклад, деякі матусі зі здивуванням помічають, як їх діти намагаються підмести підлогу: це прекрасний прояв самостійності, що не можна придушувати!

Учіть дитину готувати простий сніданок, бутерброди, ставити чайник, користуватися СВЧ-піччю. Страшно? Учіть так, щоб бути впевним у спроможності дитини.

  1.     Від молодшого шкільного віку вже можна активно залучати дитину до справ категорії «Моя сім’я». Відправляйте дитину за дрібними покупками чи нехай виносить сміття. Є хатня тваринка? Чудово, хай опікується нею! Привчайте залишатися вдома без дорослих, навчіть, як реагувати на дзвінки по телефону та у двері.

А якщо дитина не хоче щось робити сама? Наприклад, уміє одягатися, але вдає, що не вміє, уранці перед школою? Тут починається побудова кордонів особистості. Не робіть за неї нічого! Проінформуйте, що буде поганого, якщо вона не виконає потрібне (наприклад, жодних мультфільмів), і дотримуйте обіцянки, бо зворотній бік самостійності — відповідальність.