Пропонуємо з’ясувати, коли наявність певних страхів у дитини — це нічого страшного, минеться, а коли — справжня проблема. 

Раніше вважалося, що страхи — це проблема, притаманна лише дітям. Але як з’ясувалося, від певних тривог і страхів страждає 7 % дітей, а ось серед молоді цей відсоток уже 20 %. Тож страхи здатні наростати та поглиблюватися. 

Узагалі сучасні діти мають високий рівень тривожності, порівняно з минулими поколіннями. І ось у батьків постає питання: де межа між тим, що нічого страшного у страхах дитини немає, і вона їх просто переросте, а коли це стає великою проблемою? Коли фундамент страху стає таким міцним, що від нього вже так просто не позбутися? Коли він припиняє бути ілюзією та перетворюється на реальний?

Загалом існує 2 вагомі показники. Розгляньмо їх ближче.

Якщо страхи не минають з часом або з’являються не в притаманному для них віці

Наприклад, страх розлуки з мамою з’являється у малюків 2–3 років, а страх темряви з’являється в 3–4 роки. Потім виникають соціальні страхи, або якісь спеціальні, коли дитина боїться чогось конкретного: уколів, лікаря, виступати на сцені, знайомитися тощо. Це все нормальні вікові страхи, які, зазвичай, поступово минають.

Якщо з дитина у 8–9 років боїться розлуки з мамою, або навіть у 6–7, особливо якщо до цього такого не виникало, то це вже тривожний дзвіночок. Але це означає, що така поява страхів надто страшна. Ні. Просто вам потрібно буде звернути на це особливу увагу, бо сам собою цей страх не мине.

Якщо страх не минає з віком

Якщо трирічна дитина боїться темряви, а потім і в чотири роки боїться темряви, і ось вже шостий рік минає, а вона боїться темряви, то ймовірність того, що цей страх переслідуватиме дитину до підліткового віку, досить велика.  

Дитина звикає жити з ідеєю, що вона може опинитися у небезпечній ситуації, і це стає частиною її особистості. А ще подібний страх впливає на організм, спричиняючи певні реакції. Через постійні тривоги та почуття небезпеки можна захворіти, що вивлятиметься на психосоматичному рівні. 

Страх, що не минає з часом, — це ще один дзвіночок, який закликає вас звернути увагу на стан дитини та почати їй допомагати.

Рекомендуємо почитати «Ігри і казки, які лікують» у 2-х частинах. Ця книга допоможе скерувати страхи дитини, використовуючи лагідний спосіб казкотерапії. 

  • А чи є страхи у вашої дитини?
  • Коли вони з’явилися?
  • Як ви допомагаєте малюкові подолати страх?