Нарешті настали теплі дні. Малята дедалі більше часу проводять на дитячих майданчиках, зокрема у пісочниці. Сутичок не уникнути! Як же бути?

Головне правило — не підвищувати голос узагалі: ані на своїх дітей, ані на чужих, ані на їхніх батьків. Але оскільки кожна вікова група дітей має свої особливості, діяти слід по-різному.

1,5–3 роки

Ø Оскільки діти ще не вміють розгорнуто говорити, вам доведеться все промовляти: «Маринко, ти хочеш пограти з лялькою Софійки? Не треба її віднімати, нумо попрохаємо. Софійко, Маринка дуже хоче пограти з твоєю лялькою. Будь ласка, дай трішки погратися нею».

Ø Візьміть із собою кілька іграшок, щоб можна було замінити одну іншою.

Ø Не слід віднімати іграшку в однієї дитини, щоб утішити іншу, адже це тільки розгніває обох.

Ø Простіше не брати на дитячий майданчик улюблені іграшки, якими малюк напевне не схоче ділитися.

Ø На щастя, діти цього віку не здатні тривалий час ображатися, за якихось 10 хвилин уже можуть знову гратися разом.

3–6 років

Ø У цьому віковому діапазоні дитини дорослим не слід втручатися у конфлікт одразу, діти вже здатні ухвалювати рішення самостійно. Втручання потрібне, коли емоційне напруження посилюється.

Ø Діти вже здатні дружити, але ще тільки вчаться співчувати іншому, висловлювати почуття. Через це виникає безліч сутичок. Дитина вже може образитися сильно, на весь день. Але наступного дня погоджується спробувати дружити знов.

Ø Розв’язуючи конфлікт, намагайтеся не приставати ані на чий бік. Ставте запитання, ведіть розмову так, щоб діти самі зрозуміли, як правильно вчинити.

6–10 років

У присутності батьків діти вже не сваряться, ображають одне одного нишком. Втручання дорослих уже не потрібне, окрім ситуацій, коли почалася бійка, чи ви бачите, що вашій дитині дуже погано. Тоді не варто сварити чужу дитину: ви виглядатимете агресором, а інші дорослі пристануть на бік тієї дитини. Подавайте власній дитині приклад виваженості та логічного підходу до ситуації.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: