Виховання — це непроста справа, тому дорікати батькам у «неідеальності» недоречно. Перетнути межу між помилками у вихованні та відвертим «шкідництвом» дуже просто. Тому ми хочемо розповісти про токсичні моделі поведінки батьків, які шкодять психіці дитини і залишаються тягарем на усе життя.

Люби мене — бійся мене!

Токсичні батьки схильні до емоційних атак у несподіваній формі: суворості, турботі, боротьбі із істериками. Діти в таких родинах можуть за звуком кинутих ключів чи крокам зрозуміти, у якому настрої повернувся із роботи тато. Дитина почувається у небезпеці, її сповнює стурбованість, бо вона не розуміє, чого можна очікувати від батьків.

Мої проблеми — твої проблеми!

У токсичних взаєминах батьки можуть частково або повністю перекладати відповідальність на дитину: «Це через тебе тато так поводиться!». Так поступово дитина стає постійним учасником сімейних драм: вона вислуховує всі подробиці, проблеми, негаразди, нарощуючи тягар відповідальності за те, де вона не здатна допомогти, бо її думка, на жаль, нікого не цікавить.

Будь кращим за всіх!

Батьки-нарциси вимагають від своїх дітей НАЙкращих результатів, НАЙвищих оцінок, НАЙкрасивіших малюнків. Водночас вони не забувають нагадувати, що без цих досягнень дитина «не така». А перемоги і нагороди сприймають як звичайну річ. Подорослішавши, така дитина так і залишатиметься із відчуттям, що не стала для батьків «такою, як треба».

Розкажи мені все!

Токсичні батьки завжди вимагають від дитини відвертості, часто звинувачуючи дитину. А потім усе, про що вони дізнаються, вони використовують проти своєї ж дитини. Відбувається це двома шляхами.

  1. Подробиці особистого життя доньки чи сина вони розповідають іншим родичам, своїм друзям, просто знайомим під час розмов.
  2. Батьки отримують ще один привід для докору: «Якщо ж ти така хороша, чого ж тоді тебе хлопець залишив?».

Ти — поганий. Таким і залишайся!

Чим нижче самооцінка у дитині, тим «краще» для токсичних батьків. Вони зосереджують увагу на невдачах та недоліках дитини. Часто використовують слова стосовно зовнішності: «Куди ти це одягла? Це для струнких дівчат. Зніми!», «Що? Худнути вирішила? Годі займатися дурницями!».

Кожна спроба дитини впоратися із комплексами буде зруйнована батьками.

Ти недостатньо хороший!

Токсичні батьки очікують від своєї дитину успіху. Водночас усі спроби та результати ігнорують. «Та куди тобі започаткувати власний бізнес?! Ти ж нічого не вмієш!». Така настанова, що «Ти недостатньо…» залишається у дитині назавжди.

Роби, як я кажу, не вийде — винен ти!

Батьки-нарциси часто активно планують життя дитини. Вони вирішують, що їй робити, як чинити, що сказати. За наслідки повністю відповідає «виконавець».  

«Несуттєво, чиє рішення — твоє чи моє — правильне. Головне — щоб не твоє!» — ось девіз токсичних батьків.

Іди геть! Ні, не залишай мене!

У нормальних родинах бажання дорослої дитини жити окремо сприймають спокійно. У токсичних — батьки всіма силами намагаються затримати дитину біля себе. Вони можуть інколи дорікати квадратними метрами, не відпускати дитину з-під свого контролю.

Токсичні батьки хочуть, щоб дитина постійно перебувала поруч, поводилася тихо і спокійно.

Приймай допомогу — плати за допомогу!

Батьки пропонують певну допомогу. Якщо відмовишся, образяться. Тому дитина приймає допомогу. Але батьки починають вимагати плату за свою допомогу.

«Беріть варення скільки забажаєте! Бо його дівати нікуди!»

«Як варення їсти — так усі поспішають, а як на городі допомогти — так не допросишся!».

Таким чином діти постійно залишаються заручником власних батьків.

Довіряй мені все!

Власний простір? Особисте життя? Батьки обов’язково мають знати все! «Навіщо тобі ті туфлі? Гроші нікуди витрачати?».

Переїзд у власне житло ситуації не розв’язує — ХХІ сторіччя та ера телефонного зв’язку на дворі.

Це найпоширеніші моделі поведінки токсичних батьків. Можливо, у якихось ситуаціях ви помітили схожість із поведінкою власних батьків… Головне — зараз ви все можете виправити та не припускатися тих самих помилок зі своїми дітьми.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: