Домашнє завдання, мотивація до навчання, цікавість та розвиток. Що тільки не бентежить батьків, діти яких ходять до школи… Ми зібрали 5 найбільш поширених міфів, що стосуються навчання дітей. Можливо, ви зможете поглянути на ситуацію під зовсім іншим кутом.

Міф № 1. Діти не будуть навчатися, якщо їх не контролювати.

Змусити дитину вчитися — неможливо. Так, дитина може під примусом запам’ятати вірш, але вона забуде його, як тільки здасть. Постійна зовнішня мотивація атрофує внутрішню. Дитина нічого не хотітиме, відчуватиме безпорадність у світі, що швидко змінюється. 

Необхідно створювати умови, у яких дитина зможе розкрити свою особистість. Допомогти їй знайти власні інтереси і перетворити їх на суперсилу. Коли у дитини виникає природна цікавість до пізнання нового, лише тоді можна говорити про усвідомлене навчання. Примусом та контролем вам цього не домогтися. 

Міф № 2. Якщо дозволити дитині обирати, що їй цікаво, вона  не здобуде системних знань.

А набір фактів із різних дисциплін можна назвати системними знаннями? Якщо дитина навіть не розуміє, навіщо їй це потрібно? Нехай вона приділяє більше часу тим предметам, що їй цікаві, у які вона може заглибитися. Тоді її знання з цих дисциплін можна назвати системними.

Міф № 3. Діти не можуть ухвалювати рішення.

Швидше за все, суспільство не готове брати до уваги рішення дітей. Ми їх не чуємо, рідко дозволяємо висловити власну думку. Щойно ми дозволимо дитини бути почутою, вона розкриється. Вона почне проявлятися. 

Будь-яке рішення, що стосується дитини, ви маєте обговорювати з нею. Цей процес має тривати до тих пір, поки ви не ухвалите спільне рішення. Це не означає, що після цього обов’язково ви та дитина обов’язково маєте почуватися щасливими. Це означає, що рішення не спричинятиме внутрішнього опору. Воно має бути оптимальним у конкретний час і в конкретному місці, а не ідеальним. 

Пошук спільного рішення — це інструмент для розвитку емоційного інтелекту та комунікативних навичок. 

Міф № 4. Свобода = безлад 

На думку дорослих, якщо дати дітям свободу, то вони неодмінно перетворять усе довкола на хаос. Насправді ж, коли дитина живе у стані спокою, без ситуацій, що спричиняють у ній внутрішній опір, вона менш агресивна та зібрана. Ба більше, завдяки свободі дитина навчиться відповідальності та самостійності, що позитивно відобразиться на її розвитку.