Нарешті дитина заснула, ви зачиняєте дверцята дитячої, зручно вмощуєтеся у крісло та вже із чоловіком маєте намір переглянути разом фільм, як раптом: «Мамо, посидь зі мною! Мені страшно!». І ось ви вже світите ліхтариком під ліжко та зазираєте у шафу, але здається, що все марно. Головне — заспокоїтися, видихнути, та у жодному разі не сваритися на дитину.

Інструкція для батьків дітей різного віку

Страх — це природне явище, закладене у нас еволюцією. Він допомагає нам адаптуватися та жити у безпеці. Страх може бути відсутнім або, навпаки, мати значну владу над людиною. Обидва явища — це сигнал для того, що потрібно діяти. Але як визначається ця межа? Як зрозуміти, коли страх нормальне явище, а коли справжня фобія? Та як відрізнити страх від тривоги?

Тривога — це стан побоювання без видимої на то причини (чудовисько під ліжком — видима причина). Це коли навколо все спокійно, але серце калатає, а у животі утворюється порожнеча. Якщо у дітей спостерігається високий рівень тривожності, то це може призвести до неврозів та розладів у розвитку. На відміну від тривоги, страх має конкретні причини, що легко можна розпізнати.

Різний страх для різного віку

Починаючи від народження, кожен малюк вже боїться, що може зникнути. Це природне явище, адже немовля не зможе вижити самостійно без дорослої людини. Саме тому фахівці теорії прихильності закликають матусь завжди реагувати на плач новонародженого, не залишати його на самоті, не ігнорувати, та проводити якомога більше часу разом.

У віці 6–8 місяців з’являється страх перед незнайомцями. До цього дитина могла простягати ручки до будь-кого, а зараз починає плакати навіть коли побачить рідну бабусю. Це вікова психологія — і з часом усе мине. Пропонувати дитині раціональні доводи боротьби зі страхами у цьому випадку не потрібно.

З 1 до 3 років виникає страх сепарації — бути окремо від мами. Дитина починає активно вивчати навколишній світ і дізнається, що він дуже великий, а вона маленька. Тому з’являється потреба у острівці надійності та впевненості. Дитина може полюбляти бавитися у одні й ті самі ігри, робити все у чіткій послідовності, вимагати певного знаходження речей у просторі.

4–6 років — це час виникнення ірраціональних страхів. У цей період відбувається чарівний розвиток фантазії та творчого мислення: під ліжком оселяються чудовиська, кущі у вечірньому парку починають підозріло шелестити, темрява стає осередком таємниць.

Ще вік 4–7 років стає часом міркування про кінець життя, про смерть, свою і близьких. Не бійтеся запитань «А що буде коли я помру?», «Чи помре мама або тато?». Відповідайте на них щиро.

У 7–12 років з’являється страх цілком реальних речей: пожеж, війни, павуків, лікарів і інших. Щоб не загострювати відчуття страху, слід контролювати інформацію, що надходить до дитини. Найчастіше така інформація надходить із новин по телебаченню, які так полюбляють переглядати ввечері батьки. Щодня там показують страшні кадри воєн, катастроф, аварій та смерть. І як тут зрозуміти, що світ складається не лише зі школи і поганих новин, якщо дитину оточуватиме тільки це?

Більше про особливості страху у різному віці та шляхах його розуміння можна дізнатися у книзі «Великі страхи маленьких дітей та їхніх батьків». Автори книги вже понад 10 років працюють із дітьми та їхніми родинами. Тому всі поради є результатом багаторічного досвіду. 

Допомагаємо у боротьбі зі страхом

«Я тобі вірю»

По-перше запевніть дитину, що ви вірите їй та ладні допомогти їй подолати страх. Забутьте раз і назавжди висловлювання: «Та немає там нікого!», «Не будь боягузом! Ти ж хлопчик!», «Павук тебе не з’їсть». Це шлях в нікуди. Заперечуючи дитячий страх, ми залишаємо її на самоті зі стресовою ситуацією. Несуттєво, якої думки ви, важливим є відчуття вашої доньки чи сина. Поговоріть із ними, часто просто вислухавши можна розв’язати багато проблем.

Поясніть, що непотрібно приховувати свої страхи

Дитина не повинна соромитися і приховувати свої страхи. Навчіть її говорити відверто: «Ні, я не буду цього робити, бо мене це лякає!». Особливо це стосується дітей дошкільного віку. Найчастіше батьки сприймають відмову як капризи. Коли дорослий (лікар, учитель, вихователь) знає про дитячий страх, йому легше знайти до неї підхід. Якщо ви приходите до дитячого лікаря, а він говорить вашій дитині: «Такий дорослий, а досі боїшся!», то біжіть від цієї людини. Мінімум — це не професіонал своєї справи.

Родина на варті емоційного благополуччя

Існує таке поняття як емоційна інтеграція: коли хороші емоції змішуються із поганими, і перші знищують другі. Головне — діяти поступово та обережно. Ваше завдання: дати позитивний досвід. Наприклад, якщо ваша дитина боїться темряви, то влаштуйте перед сном цікавий родинний вечір: одягніться всі у піжами, зручно вмостіться на ліжку, оберіть тему, спілкуйтеся і грайтеся! Багато вправ та цікавих ігор, які спрямовані на усування у дитини різноманітних страхів, можна знайти у книгах-тренінгах «Хоробрилка». Зошити розділені за віковою категорією: для дітей 3 – 4 років та 5 – 6 років. Замовити можна на нашому сайті за посиланням: http://www.4mamas-club.com/?s=%D0%A5%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BA%D0%B0&post_type=product .

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: