У мене дуже чуйна аудиторія, яка сидить під дверми, поки я в туалеті й у ванній.

Я тримаю підгузки в моїй сумці поруч із грішми й міні-аптечкою.

Моїй міні-аптечці позаздрять працівники машини «швидкої допомоги».

Я можу годувати себе й двох інших людей водночас.

Я щоночі отримую по голові маленькими ніжками.

Я не сплю понад 7 годин на добу вже багато місяців.

Я вважаю похід у продуктові магазини відпусткою.

Я бачу ревниві погляди від моєї дочки, коли я цілую свого чоловіка.

Я п’ю кава зранку із круассанами й переглядаю улюблені передачі (жартую, це всього лише моя нав’язлива мрія).

Я роблю всі покупки в одному магазині, де мене вже знають. Коли я приходжу без дітей, вони вдячно дивляться на мене.

У машині постійно вмикаю всі улюблені пісні дітей. Тепер я їх теж люблю і навіть підспівую.

Я чуйніша, ніж раніше.

Я плачу щоразу, коли бачу, що мої діти плачуть.

Я навчилася розмовляти, як п’явка з мультфільму про «Лунтика», тому що це відволікає дітей.

Я можу сказати точно, чим мої діти зайняті, навіть коли ми перебуваємо в різних кімнатах.

У мене чудовий слух.

Я можу носити спортивні штани щодня. А спортивне взуття — найзручніше взуття на світі!

Я б не змінила своє життя навіть на всі блага цього світу!