Коли у дитини 2–3 років хтось намагається узяти іграшку, вона починає репетувати. Жодні пояснення, що з жаднюгою ніхто не захоче грати, поки що не подіють. Тим паче не має сенсу казати, що можна відмовитися від чогось свого, щоб порадувати іншу людину. Але як прищеплювати навички щедрості?

«Моє» й «чуже»

Після двох років дитина вже розуміє, що дещо з речей навколо (ліжечко, одяг) — це «моє». Вона психологічно відокремлюється від мами, але ще не дуже добре відокремлює себе від навколишнього світу. Тому якщо дитина не хоче ділитися іграшками, не соромте її привселюдно, адже це може спровокувати подальшу неслухняність через надмірно сильні переживання.

Поки що малюк не розуміє, що таке «чуже». Він може хапати чужі іграшки, які йому сподобалися, і не хоче віддавати. Тому дитині це потрібно твердо пояснювати і допомагати пережити емоції від розчарування.

Найкращий спосіб ділитися

Замість примушення поцікавтеся, чи хоче дитина поділитися з кимось. Можливо, вона не проти, та просто не розуміє, як це зробити, або боїться, що іграшку не повернуть, зламають. Найкращий вихід — запропонувати дітям обмінятися іграшками. Сядьте поруч та проговорюйте всі ввічливі фрази для цього випадку. Коли дитина упевниться, що її іграшка до неї повертається, вона охочіше стане ділитися.

У гостях спрацює та сама методика. Просто захопіть із собою кілька іграшок, щоб обмінятися на час гостювання з дитиною друзів.

Діти-альтруїсти

Варто зазначити, що є й протилежна проблема: деякі малята легко роздають іншим дітям свої іграшки, зокрема дорогі, навіть не намагаючись повернути назад. Чому? Ці малята знаходять відчуття цільності у чомусь іншому, зазвичай у батьківському схваленні. З одного боку, непогано, що дитина не прив’язана до матеріальних цінностей, з іншого — у неї можуть виникнути проблеми з відстоюванням власних інтересів. Такого малюка краще привчати до відповідальності за власні іграшки: що ми принесли на майданчик, те й маємо нести назад.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: