Тільки в одному може бути виправдання — якщо йдеться дійсно «про життя та смерть». Можна розказати дитині про ймовірну поїздку до лікарні та болючі уколи, якщо вона відмовляється приймати необхідні ліки. Але загалом лякання як методу варто позбавитися.

Звільняємося від страху

Батьки використовують залякування з двох причин. По-перше, це просто зручно та економить час. Нащо довгі пояснення та вмовляння, коли за одну фразу дитина стає слухняною (а протягом дня виникає безліч ситуацій, коли дитина опирається). По-друге, кожен з нас підсвідомо повторює те, що чув у дитинстві…

Як змінити ситуацію і налаштувати дитину позитивно?

1. Якщо потрібно домогтися від дитини певної поведінки, використовуйте описові речення. Наприклад, замість «Не бігай, під машину попадеш!» можна сказати: «Тут багато машин, нам безпечніше йти поруч і уважно дивитися навколо». Ще одна перевага такого підходу — ви пояснюєте дитині, як усе ж таки слід поводитися.

2. Замість погроз також можна розповісти факти, що поліпшить ерудицію дитини. Так, замість: «Їж, а то не виростеш!» можна сказати: «Їжа необхідна, щоб росли м’язи, щоб організм зростав і був міцним».

Ø Не варто залякувати, розповідаючи про малоймовірні ситуації. Навряд чи дитину з великого міста з’їсть вовк, не кажучи вже про міфічних бабаїв.

«Виховання» суспільства

Дитину можуть залякувати бабусі й дідусі, вихователі й учителі. Але всі ці страшилки їй не зашкодять, якщо вона матиме довірливі стосунки з батьками. Якщо завжди зможе прийти, перепитати щось почуте, і бути певною, що отримає чесну відповідь. А також — що отримає захист. Захист від суворої вчительки, кривдників-однолітків… Якщо ж дитині постійно погрожувати, вона природньо не почуватиметься у безпеці, замовчуватиме свої проблеми. Залякування та батьківське тепло несумісні.

Дуже важливо сформувати у дитини відчуття безпеки, довіри до навколишнього світу, щоб вона не втрачала цікавості та пізнавальної активності.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: