Авжеж, ви знаєте відповіді на ці питання. Але як їх сформулювати, щоб не налякати дитину, не засмутити чи не спантеличити ще більше? Ми вже наводили відповіді про статеве дозрівання, взаємини та появу дітей. Тепер настала черга інших незручних питань!

Найчастіше їх ставлять діти дошкільного віку — «чомусики» від 2,5 до 7 років, які ще отримують основну частину знань про світ від батьків. Тому найкраще відповідати чесно!

«Кого ти любиш більше — мене чи сестричку (братика)?»

Частіше це запитує старша дитина, хоча можливі й зворотні ситуації. У будь-якому разі дитина, яка наважилася на таке питання, відчуває дефіцит уваги. Запевніть її, що ви однаково сильно любите всіх своїх дітей, і вашої турботи вистачить усім. Що ваша любов до дітей так само рівноцінна, як почуття дитини до мами і тата: не можна ж сказати, що когось любиш більше.

У жодному разі не використовуйте це питання для суперництва між дітьми, нібито когось з них люблять більше за слухняність, оцінки тощо. Це ніяк не поліпшить дитячу поведінку, навпаки, призведе до ворожнечі та зіпсує злагоду в сім’ї.

«Чому дівчатка відрізняються від хлопчиків?»

Дитина бачить статеві відмінності у дитячому садку чи на пляжі, усвідомлює свою стать. Постають питання: чому так? Малятам 2–3 років достатньо відповісти: «Так є від природи, щоб розрізняти хлопчиків та дівчаток». Старшим дітям можна відповісти, що така будова тіла необхідна, щоб у майбутньому, коли вони стануть дорослими, вони могли стати мамами й татами. І перевести увагу на іншу тему, актуальнішу, зокрема їжу, сон чи вибір казки.

«Чому у інших це є, а у нас немає?»

Від 3-х років дитина починає розуміти, що є свої та чужі речі, та порівнювати їх. Водночас з’являється відчуття несправедливості: чому у того хлопчика з пісочниці є яскрава машинка, а у мене немає?!

Скористайтеся нагодою та розкажіть маляті основи фінансової грамотності. Поясніть, що всі речі, які маєте — іграшки, їжа, одяг, меблі, і навіть світло, газ чи вода — коштують грошей. Що на розваги призначається певна частина грошей. Гроші ці заробляють мама з татом. Вони ходять на роботу і виконують там різні складні завдання, за які їм платять.

Для наочності ви можете запропонувати дитині виконати за гроші нескладне завдання. Нехай спробує «заробити» на машинку. Після цього малюк може пожалкувати витрачати зароблене на машинку, або купить її зі ще більшим задоволенням!

«А я теж помру?»

Таке питання діти ставлять, коли вперше бачать похорон, втрачають когось з членів сім’ї або хатню тварину. Відповідаючи, не варто акцентувати увагу на тому, що на всіх чекає неминуча смерть. Скажіть про це побіжно: у людей, тварин та рослин є свій термін життя. Далі акцентуйте увагу малюка на тому, що на нього ще чекає довге та щасливе життя: садочок, школа, інститут, а потім у нього буде своя щаслива сім’я та власні діти, цікава робота, багато подорожей та радісних подій. Можна доповнити відповідь тим, що слід стежити за своїм здоров’ям, а також, щоб жити довго та добре, дотримувати правил безпеки.

«Чому я — це я?»

Приблизно у 4 роки дитина починає розуміти, що вона відрізняється від інших, уперше намагається усвідомити риси власної особистості. Поясніть їй, що кожна людина має певні якості від народження, а якісь набуває з часом. Від народження у кожного свій колір очей та інші риси зовнішності, чоловіча чи жіноча стать, рівень здоров’я. З часом у людини з’являються звички, вона вчиться. Щось подобається більше, щось менше. Також на кожного впливають суспільство, оточення, традиції країни. З усього цього і складається особистість; є схожі люди, але немає зовсім однакових. Це — «індивідуальність».

«Навіщо ви мене народили?»

Це питання може поставити не тільки мала дитина, але й підліток, через відповідні вікові страждання та образою в голосі. Іноді це спроба пом’якшити покарання за якусь провину, але найчастіше — бажання привернути до себе увагу та отримати більше батьківського тепла. Тому поясніть, що ви дуже хотіли дати життя такій прекрасній людині, як вона. Що тато і мама дуже кохають одне одного, тому створили сім’ю, а дитина у сім’ї — то плід батьківської ніжності та кохання. Зрештою дитина повинна відчути, що вона бажана та любима.

«Чому ви з татом сваритеся, ви не кохаєте одне одного?»

Якщо гостру розмову не вдалося приховати від дитини, слід якнайшвидше знизити її рівень тривоги. Запевніть дитину, що ви з татом кохаєте одне одного. Але всі люди мають різний життєвий досвід і власну думку, що іноді не збігається з думкою іншої людини. Нагадайте малюкові, що й він іноді не погоджується з вашими вимогами, капризує, коли щось не так, як йому хотілося б. Так і дорослі іноді не погоджуються, сперечаються. Та батьки завжди пам’ятають про своє кохання і доходять згоди.