Тренування, гуртки, репетитори… Батьки розвивають розум та тіло дитини, але важливо подбати й про ґрунтовно важливу частину особистості — емоційну. Для успіху в житті потрібні стійкість, урівноваженість, здатність шукати розв’язання проблем, незважаючи на негаразди та засмучення. Таку емоційну стійкість можна розвивати навіть змалечку, забезпечити своїй дитині суттєву перевагу у житті.

Найгірше, що можна зробити, — це сказати «не хвилюйся» чи «нема чого турбуватися». Пригадайте, чи заспокоювали вас у скрутну хвилину подібні фрази? Якщо ні, на дитину вони так само не вплинуть. Трохи краще поцікавитися: «Чому тебе це хвилює?» та з’ясувати, чого дитина боїться (невдачі, глузування однолітків, батьківського засудження тощо).

Щоб емоційні збурення не заважали дитині успішно спілкуватися та розвиватися, навчайте дитину таких навичок.

Переживати емоції

Ця навичка містить три етапи:

  •        відчути емоцію;
  •        розпізнати її, назвати та промовити вголос («Я так хвилююся!», «Мені дуже сумно» тощо);
  •        визначити та промовити причину («…бо це мій перший виступ на сцені», «…тому, що я посварилася з подругою»);
  •        обміркувати стратегії успішної поведінки далі.

Чим старше дитина, тим більше пунктів цього переліку вона опановує. У початковій школі алгоритм переживання емоцій затверджується остаточно.

Стежити за самопочуттям

Коли ми голодні, стомлені, навантажені купою невідкладних справ, та ще й недоспали, будь-яку погану новину чи подію сприймаємо тяжче. Поясніть це дитині. Привчайте її прислухатися до свого стану і за наявності відповідних сигналів (найпростіше голоду) дбати про задоволення своїх потреб. Адже саме від цього значною мірою залежать перебування в доброму гуморі та емоційна стійкість.

Діяти навіть під час переживання

Що роблять схвильовані люди? Крутять у руках олівець чи іншу дрібничку. А після отримання приголомшливої неприємної новини спершу легше виконати прості, зрозумілі справи: скласти одяг, помити чашки. Навіть маленькі кроки, дрібні дії дають змогу заспокоїтися, перевести думки у практичне русло. Наприклад, після двійки з математики можна для початку прибрати на письмовому столі, а під час того зібратися з думками.

Діяти самостійно

Урахуйте психологічну пастку, у яку потрапляє чимало батьків. Піклуючись про малюка, вони прагнуть зробити за нього все, уберегти від будь-якого напруження. Але людина вчиться щось робити тільки через діяльність. Тому частіше дозволяйте дитині проявлятися у діяльності! Запевніть її, що ви завжди готові прийти по допомогу, але уникайте постійного контролю: так дитина привчиться зважати на свої сили, шукати рішення власним розумом. Здавалося б, до чого тут емоції? Коли людина (навіть у дитячому віці) має досвід самостійної діяльності, вона менше панікує в незнайомій ситуації чи в разі раптових ускладнень, перешкод.

Вдаватися до аутотренінгу

Це не тільки класичне «вдихни та видихни, полічи до десяти». Після етапу розпізнавання емоції, щоб знизити її інтенсивність, необхідно на деякий час перевести увагу на тіло. Умоститися зручно, лягти, прокинутися рівно. Простежити, чи є м’язові затиски, розслабити їх. Дихати можна за різними схемами: наприклад, на «один-два» вдихнути, на секунду або дві затримати дихання, на «три-чотири» видихнути та знову затримати дихання перед новим вдихом. Можна знайти та завчити афірмацію за смаком (коротку позитивну фразу), або згадати вірш — текст з певним ритмом упорядковує емоційний стан.

Мислити реалістично

Як діють малюки та захоплені справою дорослі? Дитина бачить яскравий малюнок, хапає олівець і прагне просто зараз створити шедевр. Але замість картини генія виходить «палка-палка-огірок», розчарування й образа на жорстокий світ. Ще й невпевненість може причепитися.

Початкове захоплення дає нам емоційну енергію на виконання справи, його придушувати не можна. Але у процесі планування роботи та під час обговорення результатів пояснюйте дитині, що для досягнення потрібні навички, час, сили та інші нематеріальні й матеріальні ресурси. Тобто навчайте врахувати реальні обставини.

Мислити оптимістично

Реалізм зовсім не виключає оптимізму! І його підґрунтям є здатність людини навчатися, робити висновки та змінювати способи дії. Не вдалося спекти пиріг? Спробуємо інший рецепт. У диктанті припустився восьми помилок? Потренуймося, вивчімо правила, можливо навіть підготуймо реферат для додаткової гарної оцінки. Головне — привчитися не зневірюватися і приділяти більше уваги не неприємностям, а можливостям та радісним моментам.

Відчувати опору вдома

Це також певною мірою звичка, що залежить від батьків та інших домашніх. Будь-хто почувається впевненіше у бурхливому морі життя, коли знає, що у нього є безпечна гавань. Діти із сімей, де вдома панує злагода, врівноваженіші, швидше відновлюють спокійний, оптимістичний настрій.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: