Найбільш загальноприйнята класифікація темпераментів — холерики, сангвініки, флегматики та меланхоліки — описує «чисті» випадки. Але кожна людина унікальна, і може поєднувати в собі риси різних темпераментів. Як правильно визначити схильності дитини та дібрати кращу стратегію виховання?

Темпераменти пов’язані з будовою нервової системи, її нейрохімічним балансом, і згруповані за комбінаціями таких властивостей, як рухливість та сила нервових процесів. Природно, ці властивості у всіх різняться!

Найчастіше перетинаються суміжні темпераменти:

Холерик/меланхолік. Такі діти можуть бути активними, товариськими, любити галасливі ігри — але водночас швидко стомлюються і починають дратуватися. Вони доволі непостійні у смаках, але талановиті, схоплюють знання «на льоту», а якщо вже знайдуть «свою» справу, то досягають у ній надзвичайних успіхів.

Флегматик/меланхолік. Ці мовчазні дітки можуть панікувати, якщо їм необхідно набути нових звичок. Сварити їх за це марно, краще перечекати, коли дитина заспокоїться, фантазувати та навчати у веселій ігровій формі. Без пресу «потрібно» та «повинен» вони навчаються швидко і надовго запам’ятовують вивчене. Старанність є запорукою їхнього успіху.

Флегматик/сангвінік. Вони можуть бути товариськими, веселими у колі друзів, але це коло не дуже широке. Така дитина має секрети, що дуже здивують вас, якщо ви випадково про них дізнаєтеся. Сильна нервова система дає змогу їм тривалий час, наполегливо працювати і завдяки цьому досягати успіху — але батькам доведеться боротися з природними лінощами дитини. Пробуджуйте в ній цікавість, розширюйте кругозір і не бійтеся пропонувати розв’язати складні логічні задачі.

Сангвінік/холерик. Яскрава особистість, яка одна замінює компанію з кількох людей. Така дитина дуже артистична, балакуча, але схильна домінувати та надто дратуватися через перешкоди. Важливо спрямувати бурхливу діяльність цього маленького тайфуну на корисні справи — і тоді дитина може досягти успіху одразу у кількох сферах діяльності.

Незалежно від типу важливо привчати власників «змішаних» темпераментів стежити за своїм станом. Утома, голод, порушення режиму дня можуть призвести до нетипової реакції, коли дитина припуститься помилок просто від стресу.

Тип темпераменту визначається через комбінацію рухливості нервових процесів та ступеня інтроверсії. Для дорослих та підлітків існують великі докладні тести (найточніші — опитувальники Павлова та Айзенка), але вони потребують багато часу і не підходять для малят. Тут ніхто не замінить батьківських спостережень.

Щоб визначити правильну стратегію виховання, необхідно приділяти увагу трьом параметрам.

Урівноваженість. Дітей змішаного темпераменту важливо привчати не приховувати емоції, демонструвати їх, але робити це у прийнятний спосіб, через міміку та адекватні висловлення.

Рухливість нервових процесів. Спостерігаючи за дитиною, зверніть увагу на те, наскільки часто вона схильна повертатися до певної гри, обирати для ігор одну й ту саму іграшку. Чим постійніші смаки, тим нижча нервова рухливість. Оскільки вона обумовлена генетично, намагатися «пришвидшити» особистість безглуздо. Дітей з меншою рухливістю слід привчати краще планувати свій час, завчасно починати збиратися. Рухливих дітей — доводити справу до кінця; а також не ображати «пригальмованих» товаришів, а просто враховувати індивідуальні особливості оточуючих.

Екстраверсія та інтроверсія. На відміну від рухливості, ступінь екстраверсії (схильності до активного спілкування) чи інтроверсії (замкненості на власному внутрішньому світі) є деякою мірою результатом зовнішніх умов. Тиха дитина може розкриватися подекуди, за сприятливих обставин, а галаслива — мати багатий внутрішній світ, любити читати. При змішаному темпераменті важливу роль відіграють саме навички спілкування, а також навички рефлексії та навпаки, переведення уваги з внутрішніх переживань на зовнішні об’єкти.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: