Навички самозахисту корисні і хлопцям, і дівчатам, але програми бойових секцій значно різняться між собою. Яке бойове мистецтво обрати, щоб дитина навчилася ефективно захищатися? 

Контактні бойові стилі можуть видатися непідготованій людині надто жорсткими, тому батьки часто схиляються до безконтактних напрямів, зокрема айкідо, шотокан. Ці стилі прекрасно розвивають витривалість, гнучкість, дисциплінованість, зміцнюють здоров’я. Але удари в них завдають не в повну силу, позначають дотиком. Тому у вуличній бійці, коли раптовий удар без правил паралізує болем, ці навички менш корисні.

Контактні стилі бою (класичний і тайський бокс, кікбоксинг, контактне карате тощо) краще готують до реальних сутичок. Учень звикає правильно приймати удар, гасити його силу, вкладатися в свій удар. Однак у секції, де допускають удари в голову, приймають не раніше 10–12 років.

Обираючи секцію, врахуйте, що є олімпійські та неолімпійські види спорту. Олімпійські — це бокс, дзюдо, вільна та греко-римська боротьба, тхеквондо WTF. Вони відрізняються жорсткою конкуренцією учнів, націленістю на спортивну кар’єру в подальшому. Утім, якщо тренер не женеться за рекордами, то це може стати добрим варіантом: олімпійські види спорту мають ґрунтовні програми, затверджені на державному рівні. Учнів регулярно оглядають у спеціальних спортивних диспансерах.

А якщо у дитини є проблеми зі здоров’ям? Не можна йти до секції бойових мистецтв, якщо зір має тенденцію знижуватися. Незначна плоскостопість чи сколіоз не страшні: у будь-якій секції, адже учні виконують вправи на зміцнення м’язів та стоп. Якщо у вас є сумніви, краще проконсультуйтеся з лікарем зі спортивного диспансеру, бо дільничні педіатри схильні «забороняти про всяк випадок». Також ви можете для початку записати дитину у басейн, де вона поліпшить свою форму, а потім перевести до секції бойових мистецтв.